Сьогодні ми вшановуємо пам’ять наших відважних морських піхотинців — тих, хто не шкодував себе заради миру на нашій землі. Знати, що десь там, на передовій, кожен із них тримав не лише зброю в руках, а й віру в справедливість і свободу, змушує замислитись… Чи достатньо ми розуміємо, якою ціною дається цей мир? Часом здається, що буденність стирає ці спогади, але сьогодні — це наш обов’язок не дати забути.Вони залишились там, де гине надія, та їхній подвиг живе у наших серцях. Можна багато говорити про героїзм, але слова не завжди передають той біль, який залишився у близьких і друзів. І все ж, навіть у найтемніші моменти, ми повинні пам’ятати і вірити — що їхній дух, їхня самопожертва дають нам силу йти вперед. Це день, коли кожен із нас може поставити собі запитання — чи досить ми робимо, щоб їхня пам’ять не була марною? Можливо, це теж нагода задуматись про те, що кожен з нас може зробити для підтримки тих, хто сьогодні бореться і тих, хто повернувся з війни.Пам’ятаємо їх не просто як ГЕРОЇВ — пам’ятаємо як наших людей, наших близьких, які пішли, залишивши найцінніше — життя заради нашого майбутнього. Ця пам’ять — наш святий обов’язок. Бо забути означає зрадити.З повагою,Гребінківський селищний голова Роман Засуха 🇺🇦