Channel Гребінківська селищна територіальна громада - @Hrebinky_hromada - №33871
🪖ЛЮТИЙ Руслан Вікторович 27.12.1981 -25.07.2025 🥀Сьогодні Гребінківщина провела в останню путь свого Героя — Руслана Лютого. Родина, сповнена неймовірного болю, стоїть на порозі незворотної втрати — світло його життя згасло, залишивши по собі безмежну порожнечу, що ніяк не втамувати словами.Мати, що відпустила найріднішого сина, тримається майже без сил, її сльози стікають мовчазним потоком, адже жодне слово не зможе повернути те, що назавжди втрачено. Батько, стиснувши зуби, тримає в собі біль і гордість — одночасно невимовну тугу й нескорену любов до сина, який пішов захищати свій народ, не шкодуючи життя. Дружина, що розділяла з Русланом і щасливі, і важкі моменти, тепер живе з тягарем спогадів, з якими складно змиритися, з пусткою в серці, яка ніколи не затягнеться. Брат, позбавлений не просто близької людини, а найближчого друга, шукає розраду у пам’яті, що тепер стала найдорожчим скарбом.Син стоїть, тримаючи на собі тягар втрати, уже доросліший, ніж був учора, несучи в собі палаючий вогонь батькової гідності і любові. Йому доведеться жити, беручи на себе частину того, що залишив Руслан — силу й мужність, відповідальність і вічний біль.Алея Героїв Гребінківщини — це священне місце пам’яті, де серед імен полеглих героїв з’явилося й ім’я Руслана Лютого. Там, серед кам’яних плит і тиші, товариші-воїни, що пройшли разом тяжкі бої, прощалися з ним, як із братом, якого вже ніколи не обіймеш і не почуєш його голос.Цей пронизливий біль — біль цілої громади, кожного, хто знав, поважав і любив Руслана. Втрата його — це рана на тілі країни, яку не загоїти простими словами. Пам’ять про нього — це нескінченна шана, що живить нас усіх і нагадує: герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях, у наших думках, у нашій боротьбі за свободу та майбутнє.Нехай світла пам’ять про Руслана Лютого зігріває душі рідних і надихає кожного з нас бути гідними його подвигу і любові до України.Спочивай з миром ГЕРОЮ 🇺🇦 Вічна пам'ять 🕯️
267
25-08-02 13:25