Період «Гетьманщини» був часом заспокоєння та вмиротворення Україна — так принаймні здавалося київським мешканцям, які спостерігали за тим, як життя поступово входило у свою колію, у своє безтурботне русло..Почалося мирне обивательське існування-буття майже довоєнного побуту, — довоєнне життя воскресити було неможливо! — Ніхто нас не обстрілював, ніхто не обшуковував, не заарештовував; мешканці не ховались у підвалах, відвідували ресторани, ходили в театри і в гості, — одне слово, жили так, як уже відвикли. Вибори гетьмана доручили союзові великих землевласників, так званих хліборобів. У союзі хліборобів значну роль відігравав мій дідусь, і я добре пам'ятаю його розповідь про урочисті вибори Гетьмана всієї України.Називалися різні імена кандидатів у гетьмани, але найнаполегливіше всього два імені — князя Кочубея і Скоропадського. Після відмови князя Кочубея не залишилося іншого кандидата, крім колишнього командира Кінної Гвардії, генерала Скоропадського, якому урочисто вручили гетьманську булаву"— Серж Лифар.Існують суттєві сумніви щодо правдоподібності свідчень Лифара, але вони все ж доволі цікаві. Вибір між Скоропадським і Кочубеєм фактично був вибором в межах однієї сім'ї, через тісні шлюбні зв'язки.Телеграм| Ютуб| Inst| X 🇺🇦