Головне.Дніпро 🇺🇦 | ЩО ПОПЕРЕДУ?У мережі зараз не бракує спроб зазирнути в майбутнє. Якось...

ЩО ПОПЕРЕДУ?У мережі зараз не бракує спроб зазирнути в майбутнє. Якось зійшли зі сцени бравурні прогнози нашої швидкої тотальної перемоги.Натомість, якщо відкинути потуги провладних «позитивних блогерів», почастішали замальовки з протилежним знаком.Спираючись на наявні невтішні економічні, демографічні, соціальні показники, оглядачі змагаються у змалюванні антиутопій.Особливо зважаючи на непевний кінець війни і відповідні побоювання «веймарського сценарію»: «важкого рішення» у термінах партійного чату «слуг народу», тобто, здачі позицій, які активна частина суспільства, а надто фронтовики, вважатимуть «зрадою».Спробуємо знайти промінь надії в кінці цього тоннелю.По-перше, поки надійним гарантом проти «веймарського сценарію» залишається … росія. Агресор хоче все і відразу. Йому треба утилізувати сотні тисяч особин, здатних убивати, не у тилових російських містах із настроєм «ми вас туда нє посилалі», а у завойовані території «виконаних задач сво».Тож, війна триватиме, доки не трапиться одне з двох: або в України закінчаться люди, готові за неї воювати, - або в росії закінчиться здатність фінансувати війну.Усі проміжні розмови про «мир» - порожні. Або нас примушують до капітуляції (а проти цього виступає достатньо притомних сил на Заході),- або росію примушують зупинитись, не вимагаючи додаткових здобутків, не підкріплених здобутим на фронті («виходу ЗСУ з Донбасу» тощо).Тут триває ситуація «бульдозер повзе»: Україна повільно втрачатиме людей і території, поки росія втрачатиме багато людей і ресурсів.Війна закінчиться тоді, коли бульдозер зупиниться (або його зупинять).Тому по-друге. Повоєнні розклади сильно визначаються тим, чим, як і коли завершаться бойові дії. Поки вони тривають, усі фактори - економічний, демографічний, соціальний - працюють не на користь України.Необхідні спеціальні зусилля, щоб обʼєктивні жахи воєнного часу перетворити на можливості для інвесторів, які створюватимуть Україні перспективи розвитку.І тут по-третє, яке обʼєднує перші два. Нинішня влада показала стратегічну нездатність впоратись із викликами - що наявними воєнного часу, що перспективними відбудови.Корупція, «своїм усе, опонентам - дбр», невігластво - усе це підриває засади ефективнгсті держави.Підтримка союзників (нині насамперед європейських) - життєво важлива, але дуже залежить від динаміки настроїв у відповідних країнах. Та й покладання виключно на допомогу заводить на манівці: у критичний час саме власний ресурс і можливості визначають переговорні можливості країни і її місце під сонцем.Світовій історії не бракує прикладів, коли після непростого миру і всупереч викликам повоєнного часу країни добивалися успіху. США після війни за незалежність, Західна Німеччина і Фінляндія після ІІ Світової, Південна Корея…Всі ці різні в часі і просторі приклади єднає одне: здатність влади опанувати ситуацією.У нас ключем могло б стати формування коаліції єдності і уряду національного порятунку. Влада не хоче цього, і натомість просуває модель «5-6 менеджерів», ховаючи системні прорахунки за тріскотнею «марафону» і хлюпанням бруду з телеграм-помийок.Тим більше значення виборів, які відбудуться ПІСЛЯ завершення бойових дій. Але, щоб за їхніми підсумками було сформовано адекватну ефективну владу, вони мають бути вільними і справедливими, free and fair.Влада вже зараз, навіть під час бойових дій, готується. Мостить дорогу до «виборів без вибору». Вони ненадовго забезпечать половження влади біля керма - але їхнє невігластво призведе до подальшого падіння, хаосу і загепаду. Саме звідси - «антиутопічні» прогнози оглядачів.Щоб цього не сталося, треба збивати наміри влади провести «вибори без вибору». Відслідковувати і опротестовувати відповідні проекти рішень. Підключати що цього як партнерів - у контексті європейської інтеграції,- так і дії суспільства.Тоді нинішня влада понесе відповідальність за зроблене і не зроблене, а в Україні зʼявиться шанс на відродження з попелу нашої війни за Незалежність📝Ростислав Павленко🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!