Один з самих простих і зцілюючих навиків вести щоденник.✍🏻

Коли Еві Ріскі було майже 11 років, батько подарував їй щоденник, щоб вона могла продовжити сімейну традицію записувати події кожного дня. Дев'ять десятиліть і майже 33 000 записів, Еві досі веде щоденник. Щовечора перед сном вона сідає писати у своїй квартирі в будинку для людей похилого віку в Лакоті, Північна Дакота, за 20 миль від Ніагари, де вона виросла. Минулого місяця Еві виповнилося 100 років, і за всі ці роки вона не пропустила жодного дня записів з моменту своєї першої нотатки 1 січня 1936 року. Від щоденних сільських турбот та шкільних закоханостей до народження трьох дітей — все це зберігається у десятках томів у її кедровій скрині.«У нас не було ні телевізора, ні радіо, ні телефону, і я точно пам'ятаю, коли у нас з'явилася електрика», каже Еві. «Це був 1944 рік. Я була така рада!»Найкраща машина часу вже винайдена. Можливість нотувати спогади.

«Це не займає багато часу щодня, але це чудова звичка, — ділиться вона. — я щаслива, що робила це весь цей час». Ведення щоденника – це збереження історії життя. Це можливість через десятиліття озирнутися назад та побачити свою дорогу, прочитати думки минулого та зрозуміти, яким ти був.