«Я завжди мріяв бути як Адріано», – каже Маркюс Тюрам.Бразилець увірвався до італійського футболу у 2001-му: Фіорентина, Парма, згодом Інтер. За нерадзуррі він зіграв 177 матчів і забив 74 голи, був шостим у голосуванні за Золотий м’яч у 2004-му, коли виграв Андрій Шевченко.Зараз Адріано живе в бразильських фавелах і називає себе «найбільшим змарнованим талантом в історії футболу».«Мені подобається це слово – марнувати. Бо я одержимий тим, що марную своє життя.Я не вживаю наркотики. Я – не злодій, хоча, звичайно, міг би їм бути. Я не люблю тусити в клубах. Я завжди ходжу до одного місця на районі – до магазину Нани. Я п’ю через день (і в інші дні також).Як я дійшов до цього? Я п'ю, тому що нелегко бути талантом і тепер залишитися перед усіма в боргу. Мене ж називали Імператором.Я намагався робити те, що вони хотіли. Плакав на плечі Моратті, сварився з Манчіні, дуже старався з Моурінью. Але мені було погано в Італії, я хотів додому. Коли мені було погано – я пив. Кілька тижнів я тримався добре, уникав алкоголю, тренувався, як кінь, але завжди зривався. Знову і знову. Всі мене проклинали. Я більше не міг цього витримати.Кажуть я відмовився від мільйонів зради життя у лайні. Але це не лайно. Я шукав спокій. Тут я ходжу босий і без сорочки, в одних шортах. Я граю в доміно, сиджу на бордюрі, згадую історії з дитинства, слухаю музику, танцюю з друзями, сплю на підлозі. Тут мене поважають. Це найкраще місце в світі. Це моє місце».🌐 ДжанлукаЛападула