Помер Мірча Луческу. Це трохи перебільшення, але саме він подарував італійському футболу Андреа Пірло.«Ми програвали на полі Реджани, вже вилетіли з Серії А, і я випустив Пірло за десять хвилин до кінця, — розповідав Луческу. – Андреа був зовсім дитиною. Але вже тоді було зрозуміло, що це один із головних талантів Європи».Однак є нюанс. Тренером Брешії в тому матчі був не Луческу.Пірло справді зіграв у тому матчі з Реджаною, про який говорив Луческу – 21 травня 1995 року. За два дні до цього Андреа виповнилося 16 років, він став наймолодшим дебютантом Брешії в Серії А. Але тренував команду не Мірча.Луческу працював у Брешії з 1991 року, проте в нього не було диплома Коверчано, тому офіційно посаду головного тренера обіймав Аделіо Моро, колишній гравець Інтера та Мілана, а Мірча значився технічним директором. Наприкінці лютого 1995-го Луческу і Моро звільнили: за 20 турів Брешія здобула лише дві перемоги, і керівництво запросило Луїджі Майфреді, екстренера Ювентуса. Його звільнили швидко. «Після цього президент Коріоні попросив нас повернутися, )– розповідав Моро. – Але Луческу сказав, що приїде вже в новому сезоні. А в останніх матчах командою керував я. Ми вирішили, що перевіримо молодих гравців, на яких можна буде зробити ставку в майбутньому».У книзі «Мислю, отже, граю» Пірло розповідає, що Луческу був для нього дуже важливим як психолог. «Мені було 15, він забрав мене з юнацької команди і поставив тренуватися з першою командою, з дорослими. 30-річних дядьків дратував якийсь хлопчисько, що плутається під ногами, і вони часто дуже злилися», – згадував Андреа.«Перше, що мені прошепотів Луческу: «Грай як зазвичай». Я послухався, і це далеко не всім сподобалося. Одного разу я тричі поспіль обіграв одного з ветеранів, а четверта спроба стала фатальною. Він жорстко збив мене ударом по нозі. Луческу був задоволений: «Все гаразд, чудово. Спробуй ще раз його обіграти», – розповідає Пірло.Деякі гравці першої команди заздрили таланту Андреа, боялися, що втратять місце в основі. Луческу згадував, як після матчу товариського турніру восени 1995-го 25-річний Лука Лудзарді влаштував скандал — був дуже злий, що на полі з’явився якийсь юнак. «Андреа стане класним гравцем. Ти — навряд чи», – відповів Мірча.«Я відвідував тренування молоді, мій друг сказав звернути увагу на цього хлопчика, – розповідав Луческу. — Він був феноменальний, робив те, що зазвичай дозволяють собі лише справжні чемпіони». «Неймовірний, дуже зрілий, — розхвалював Мірча Пірло. – Якось ми разом поверталися додому після матчу юнацького турніру у В’яреджо. Дві години розмовляли в автомобілі. Я зрозумів, що Андреа — дуже впевнений у собі, організований. Це дуже допомогло йому стати тим, ким він став».«Луческу був дуже терплячим зі мною, – розповідав Пірло. — Говорив команді: «Дайте пас Пірло, він знає, що робити». Мій перший тріумф – коли на тренуваннях кількість ударів по ногах стала меншою, ніж кількість передач, які мені віддавали. У перші дні співвідношення було 10 до 1 – мене десять разів намагалися вбити і один раз, зазвичай випадково, віддавали м’яч».Однак у сезоні-1995/96, у Серії Бі, Луческу жодного разу не випустив Пірло на поле. Андреа почав регулярно з’являтися в чемпіонаті 1996/97, вже при Еді Реї, а через рік зіграв 29 матчів і забив чотири голи в Серії А. У 1998-му він став гравцем Інтера — і тут теж не обійшлося без Луческу.«Ми шукали півзахисника, – розповідав Сандро Маццола, спортивний директор міланського клубу. – Ліппі хотів Пірло, але я не був упевнений. Подзвонив Луческу, і той сказав, що нам просто необхідно підписати Андреа, це — майбутня зірка».У грудні 1998-го Мірча і Пірло зустрілися вже в Інтері — румун очолив команду по ходу сезону і пропрацював до березня. Андреа взяв участь у 13 матчах Серії А, один раз вийшов у старті. Попереду в Пірло був сезон у Реджині, пƒовернення в Інтер, перехід у Брешію, знайомство з Карло Маццоне і новою позицією на полі, а потім — десять чудових сезонів у Мілані і чотири скудетто з Ювентусом.А у Луческу — шлях до статусу легенди українського футболу.🌐 ДжанлукаЛападула