​​У сезоні 2011/12 Луїс Енріке тренував Рому. Команда вперше за 15 років не потрапила до єврокубків, іспанець звільнився, але гравці дуже хотіли, щоб він залишився.«Я не марсіанин, який упав на землю. Не прошу у гравців чогось неймовірного. Хочу просто грати в атакуючий футбол, як багато хто. Навіть Новара, наприклад», – казав Луїс. Йому не подобалося, що медіа роблять з нього генія, чиї ідеї не розуміє команда. За володінням (57,5%) та ударами (621) Рома стала другою в Серії А після Ювентуса, за забитими голами (60) – четвертою. Але за пропущеними (55) – 14-ою, а за очками (56) – сьомою. До Ліги чемпіонів не вистачало восьми очок, до Ліги Європи – двох. Енріке подав у відставку, відмовившись від зарплати, що залишилася за контрактом, за ще один сезон. «Я йду, бо не вийшло реалізувати ідеї. Я приймав певні рішення і перепрошую, якщо помилився, – говорив іспанець. – Я не показав себе на 100%. Дуже втомився. Я не наберуся сил за літо, а отже, не буду корисний команді. Я ні про що не шкодую, це була чудова пригода. Цього сезону було не лише погане».У 2017 році Вальтер Сабатіні зізнався, що, незважаючи на сьоме місце, Рома намагалася утримати Енріке – у керівництві розуміли незавершеність проекту та цінували стиль, який збудував іспанець.Про проблеми Луїса Енріке та його звільнення Франческо Тотті розповів у своїй книзі.«За кожним гарним результатом був провал. Більшість новачків були з Іспанії. Влітку вони здавалися дуже сильними, під час сезону не проявили себе. Хосе Анхель на тренуваннях здавався Мальдіні, Боян Кркіч у телевізорі був набагато крутішим, ніж у житті. Він дуже хороший хлопець, але важко справлявся з критикою.За межами поля Енріке робив усе, щоб згуртувати нас. Знищував на тренуваннях, але ми не були проти, було весело. Він скасував збори перед виїзними матчами – якщо була нагода, їхали вранці. Збирав нас у коло біля лави перед кожною грою – ми кричали, наче воїни. Луїс справді був революціонером, ось тільки революція не сталася.Вболівальники свистіли, журналісти критикували, він сердився. Проблема була в недосвідченості – він не хотів здаватися невпевненим у собі, не хотів відмовлятися від своїх ідей. Ми з Де Россі радили йому менше ризикувати, коли ведеш у рахунку. Але він не змінювався. Говорив, що перемоги прийдуть – треба лише реалізувати його ідеї максимально добре.Про свій відхід він сказав мені першому. Було дуже боляче. Ми обнялися, в обох на очах з'явилися сльози.Наступного дня він тихим голосом розповів про своє рішення команді. Багато хто намагався переконати Луїса, говорив, що другий сезон буде легшим. Ми провели невдалий сезон – факт. Але всі відчували – якщо Енріке піде, ми не реалізуємо весь потенціал, який накопичили за цей рік».«У перший день він розповідав про свій футбол, потім кинув м'яч – грайте! - згадував Де Россі. – Я подумав: «Оце божевільний». Він спостерігав за нами, як за школярами на перегляді, а потім почав працювати. Ця Рома була слабша за його наступні команди і слабша за інші Роми. Робота була неймовірно складна – він хотів змінити все».«Я працював із трьома з десяти найкращих тренерів світу, – каже Де Россі. – Двоє – італійці: Спаллетті та Конте. Третій – Луїс Енріке».