«Я грав у футбол 20 років, і мені завжди було дуже страшно, коли я думав про останній день кар’єри, – розповідає Сеск Фабреґас. – Але перехід на тренерську діяльність зробив все легше. Я знайшов нову пристрасть. Я побачив улюблену гру зовсім по-іншому.Я вперше почав думати про те, щоб тренувати, коли мені було вже 30. За три роки стався локдаун через коронавірус. Я був грацем Монако, чемпіонат Франції зупинили. Я опинився зачинений вдома, на чотири місяці. І присвятив вільний час тому, щоб вчитися. Я дивився дуже багато футболу й досі дивлюся. Я спілкувався  та спілкуюся з людьми, що мають досвід. Мене надихають ідеї інших тренерів, але я хочу мати свій стиль і шлях.Я працював з Венґером, Гвардіолою, Моурінью, Конте, АраґонЕсом і Дель Боске. Мені дуже дуже пощастило. Гадаю, найважливіше для тренера – переконати гравців прийняти його ідеї. В цьому плані я дуже багато взяв від Арсена Венґера. Він для мене був номер один. Я потрапив до Арсенала в 16 років, він довірився мені, взяв до першої команди. Венґер для мене змінив усе.Ми працювали вісім років. Він вивчав найкращих гравців у світі і намагався зробити нас найкращими. Арсен прийшов до мене з чіткими цифрами – центральний півзахисник сканує поле 15-20 перед тим, як прийняти пас. Також він хотів, щоб гравці центру поля атакували, тож навчив мене, як треба ставити корпус. Треба дивитися вперед, треба дивитися на ворота.Ще в Арсеналі я зрозумів, наскільки важлива хороша комунікація з гравцями. Венґер був нашим лідером, у нього щодо кожного був план. Йому можна було довіритися у всьому, гравці були для нього мов діти.Пеп – такий само. Хоча й інший.Гвардіола та Венґер дивляться на футбол однаково, їх тренування дуже схожі. Але Арсен більш дружній, ближчий до гравців. Пеп тримає дистанцію, може бути агресивним, але ж це працює.Їхній успіх демонструє, що в футболі треба бути собою. Треба вірити в те, що ти робиш та змусити повірити в це гравців.Коли я повернувся до Англії, то був вже дорослим. Тож з Моурінью було інакше. Ми спілкувалися щодня, він давав мені зрозуміти, що я один з найважливіших гравців у команді. Дуже переконливо. Жозе вміє грати в ігри розуму як ніхто інший. Він витиснув з мене максимум. У Моурінью я грав чудово.Потім прийшов Конте. З ним я найбільше працював ментально та фізично. Антоніо завжди чітко казав, що ти маєш робити на полі. Якийсь час це працювало – ми виграли чемпіонат. Але постійно одне й те саме. Особисто мене це не дуже мотивувало. Я завжди вважав, що моя сила – то інтуїція, вміння приймати рішення залежно від ситуації. Тож робити лише те, що каже тренер – для мене це дивно. Нас вивчили, нас зрозуміли, ми стали передбачувані.У збірній я починав з Луїсом Араґонесом. Дебютував у 18, завжди буду йому вдячний. Він хотів, щоб я грав, як у Арсеналі. Але трохи вище. Тож я забив багато голів. Араґонес дав мені свободу. А З Дель Боске було дуже спокійно. З ним ти абсолютно розслаблений. Він дає впевненість. Тож я працював з найкращими. Але я не думаю, що знаю все. Найкраще в цій роботі те, що щодня ти вчишся чомусь новому. Щодня є нові схеми, нові ідеї, нові гравці з різними якостями. І спостерігаючи за цим, ти сам стаєш краще».🌐 ДжанлукаЛападула