СЬОГОДНІ Мама народилася. 18 вересня, 1928. Лише останніми роками я усвідомив, що мамі на початку війни було 13. Дитина. А в кінці 17. Я не схожий на маму, зовсім. Я папина дитина. Мені малювали два шляхи – бухгалтер за мамою чи електрик за батьком. Так я став крутити дроти. Оці різні шляхи нагадують мені Столічне шосе в Києві. Наліво поїдеш – Старообухівське, направо Новобухівське шосе. Але потім вони сходяться на Берківцях, ну в смислє в Обухові. Мама завжди казала «нужно нє виделяться». Тоді можна прожити без неприємностей. Батько навпаки, хоч і електрик, любив пошкрябати – ні, не планету, це дохуя – хочаб Відрадний. Чи нашу родину. На дні народження ми збиралися у нас великою родиною. 25 людей якщо всі, 23 – якщо два дядьки, Льова та Ілюша, не йшли наліво. І мама завжди ганяла Ба – на кого ти стільки готуєш? Хто до нас прийде? Кому ми потрібні? 16 жовтня я наважився на стендап у великій залі, Дом Кіно на 700 місць. Коли я казав «ок», мама всередині мене волала – Гарюня, ну сам подумай, хто до нас прийде! Але ж я папина, вперта дитина. І ви мені повірили, квитки викупили за 4 дні. А до вистави місяць. Тож я даю нову дату, 24.10, увага, не вересень, жовтень! Бо є люди, які на 16.10 прийшли позавчора))Цей виступ не буде точним повтором першого. Більше буде про маму, саме їй я хочу довести, показати, яке деревце вона поливала і що на цьому місці виросло. З днюхою тебе, мамочка. p.s. Ліза переказувала тобі вітання, дуже схожа на тебе. Єдине – в неї зайва дитина, ти казала, дітей має бути двоє, бо одна – ризик, а троє дорого.https://kyiv.karabas.com/zatyazhnyy-strybok-18-1/?fbclid=IwY2xjawM44i5leHRuA2FlbQIxMABicmlkETE3VnNLYkNUUEJHeVdZZXlHAR4_9rb8pPdDVtT-O7U58cVivYyVGIW8m08pSdLrtumHox9oc_d00jGocGFqow_aem_iSiBvk07D7FAx1XZmLr3iA