Перерва на збірні не лише дозволяє насолодитися масовим психозом українських уболівальників щодо Сергія Реброва, а й викривлює сприйняття часу. Матч Ювентус – Мілан зіграли, тепер здається, так давно, що можна було встигнути про нього забути (і правильно зробити).Але я запам'ятав. До того ж він був не таким жахливим, яким автоматично заведено вважати майже будь-який матч, у котрому забили менш ніж 5 голів.Недоумкувате уявлення, що висока результативність прямо пропорційна якості, нині дедалі популярніше. І спроби його взаконення виринають із дедалі несподіваніших напрямків. Один із напрямків називається «Фабіо Капелло». Автор і повний тезка цієї течії не проґавив можливості вкотре постановити, що італійський футбол деградує.0:0 зіграли ж! Пожалівся, що йому було «неймовірно нудно», а обидва суперники «не мали сміливості ризикувати».Не те що в ситі преміальні часи, коли сам Капелло ще тренував і його команди в кожній зустрічі тішили незбагненною кількістю моментів, сповідувавши щирий, барвистий кальчо (той самий кальчо, який «із бек», про що навесні 2023-го бадьоро повідомляв той самий Капелло)...Тож так, після Юве-Мілан звідусіль активно бідкались і розводили руками. Проте знайшлися й ті, хто спробував резюмувати цей матч глибше, цікавіше.Клаудіо Савеллі з Libero пише:«Ми вступили в нову еру для тренерів. Гра, на глобальному плато після років тактичних революцій, знову відкрила цінність прагматизму.Найдогматичніші тренери — навіть умільці персонального пресингу, такі як Юріч і Ґасперіні, — згладжують свої кути, адаптуючись до наявних складів. Час фундаменталістів минув. Тому не випадково, що майстер менеджменту Аллеґрі раптово повернувся в моду, або що молодий Ківу змінює Інтер поступово, без будь-яких драматичних перетворень. Це тріумф управлінського інтелекту над ідеологічним шаленством».Його думку продовжує і завершує Даніеле Манузія з UltimoUomo:«Те, що колись вважалося авангардом оборони, — персоналка, високий пресинг, гегенпресинг — тепер вважається ризикованим, амбітним інструментом для ідеалістів. Якщо навіть Ґвардіола дозволив своїй команді зберегти лише 30% володіння м'ячем проти Арсенала, то, можливо, правильний шлях, навіть для європейської еліти, — це саме той, яким прямує Серія А.[...] Словом, одне з двох — або ми скаржимося, що матчі типу Юве-Мілан виходять «заблокованими», або ми ставимо під сумнів власний погляд на футбол:• зайву увагу, яку ми приділяємо помилкам у захисті, починаючи з помилок воротарів, які, на думку громадськості, завжди могли б зіграти краще; • зневагу до тренерів, які, на думку соцмереж і газет, є надмірно амбітними; • роздратування, з яким коментуються матчі з великими рахунками; • ідею про те, що гол має залишатися винятковою подією, пов'язаною з надзвичайними якостями окремого гравця, а не з командними потугами.Просто для нас, італійців, забивати голи — це не суть цієї гри. Краще нудьгувати, ніж старатися».❤FootballDyvan