У матчі проти Молдови збірною Італії керував тренер, який ще за день до гри сам повідомив, що його звільнили (мабуть, тепер його переведуть на посаду пресаташе)...Пошуки наступника вже перетворились на психоделічну драму: прізвища кандидатів варіюються від Раньєрі (проте він, на жаль, рятувати чергову команду відмовився) до, прости господи, Ґаттузо (на жаль, навряд чи відмовиться).Після поразки 0:3 від Норвегії шанси Сквадри Адзурри на прямий вихід на чемпіонат світу, схоже, стали суто теоретичними. Кімнатний футбол, який намагалися демонструвати люди в біло-синій формі (бадьоре, але марне володіння м'ячем без реальних моментів), поки Голанд і компанія втікали й забивали, влучно означив Фабіо Капелло: «Ми перейняли найгірше від «ґвардіолізму». Наші півзахисники ніколи не повертаються обличчям до воріт суперника».Італійський Вацко Коментатор Фабіо Каресса («вигравав» для Італії ЧС-2006 і ЧЄ-2021) закликав повернутися до коренів (ставка на надійну оборону, катеначчо і оце все), назвав гру проти норвежців найгіршою в XXI столітті, але не погодився з традиційною піснею про неймовірно слабке покоління: «На Євро-2016 у нас узагалі були Дзадза, Пелле та Едер».Вранці, після розгрому в Осло, з належної ноги нарешті встав Луїджі Ґарландо і художньо-лаконічно (цінне поєднання) описав ситуацію:«Перед телевізором сидить італійський хлопчик. Назвімо його П'єтро. Йому 15 років, і напередодні останнього дня навчання він насолоджується грою своєї національної збірної, яка розпочинає шлях до наступного мундіалю. Йому пояснили, що Італія на чемпіонаті світу – це дивовижна казка. Батько й дідусь розповідали йому про три голи Пабліто бразильським богам, вогняні очі Тото Скіллачі, а також про Буффона й Каннаваро, про Берлінську стіну... Тоді П'єтро ще не народився. У 2014 році йому було лише 4, тому він був позбавлений спогадів про поразку в Бразилії. 2018-й та 2022-й він міг би згадати, але Італія не приїхала ні до росії, ні навіть до Катару.Спогади П'єтро сповнені травматичних плей-оф: двох матчів зі Швецією і передусім — проти Македонії. Настільки, що відтоді він ледве їсть фруктові салати... Та цього разу ніхто не відбере в мене мундіаль, обіцяє собі П'єтро зі стартовим свистком. А натомість Норвегія невимушено забиває Італії тричі за один тайм.Але як можна так грати після двох пропусків ЧС, через рік після європейського приниження зі Швейцарією? А гідність? А почуття відповідальності, якого щодня вимагають від мене в школі? Це ніби я прийшов на випускні іспити у шльопанцях. Що це за Італія? П'єтро хутко підраховує: якщо ми програємо ще один плей-оф, можливо, я побачу Італію на мундіалі-2030. Мені буде 20 років. Минуло двадцять років, а я ще жодного разу не бачив «адзуррі» на чемпіонаті світу. П'єтро перемикає канал. Замість другого тайму він дивиться на Янніка Сіннера: талант, серце, волю, самопожертву. Дайте мені одинадцять таких, будь ласка».❤FootballDyvan