Хаотичні перенесення матчів у зв'язку зі смертю Папи Римського (не грали в день смерті, не гратимуть у день похорону) очікувано спровокували в Італії полеміку щодо їхньої доречності.З того, що вдалось прочитати, найбільш цілісною виглядає думка Емануеле Аттуро, головного редактора UltimoUomo.Основну тезу можна узагальнити одним реченням: «Уявіть, що ви вболівальник, який вирішив присвятити Великодній понеділок улюбленій команді у виїзному матчі, а натомість раптово мусите повертатися додому, змарнувавши купу часу та коштів».Сама стаття, авжеж, не така прямолінійна і зачіпає глибші проблеми.Нижче — найцікавіше з тексту Аттуро:«...Можливо, ви теж католик або навіть як загалом мирянин глибоко поважаєте постать Папи Франциска, тому що він вам подобався як політичний лідер чи як людина. Отже, постає протиріччя: ушанування пам’яті Папи чи повага до власних жертв?Я усвідомлюю, що, просуваючи ці позиції, ми завжди повторюємо ті порожні фрази («Ми зациклились на релігійному лідері, на главі іноземної держави», «А хіба ж ми не світська держава?»), які ігнорують контекст. Проте ми не можемо залишити без уваги ще одне рішення, яке попирає потреби та інтереси людей, котрі тримають футбол на плаву, а саме вболівальників.Я добре знаю, що це не перший випадок, коли чемпіонат призупиняється через смерть Папи Римського, і що це вже було у 2005 році, після смерті Папи Івана Павла ІІ. Але простого факту, що це вже було, недостатньо, аби мотивувати його повторення, наче це традиція, яку слід шанувати.Я не настільки наївний, щоб ігнорувати суперечливі відносини, які пов’язують футбол і Церкву в Італії (а також те, що пов’язує Церкву з усім іншим у цій країні). Усе двадцяте століття минуло під знаком переговорів і компромісів між чемпіонатом та богослужіннями. А 2016 року кардинал Беторі закликав до перенесення суботніх пообідніх або недільних обідніх матчів, оскільки вони відволікають молодь від катехизму чи церкви.Я знаю, що це рішення не повинно мене дивувати, бо, зрештою, немає більш італійського рішення, ніж це: грати на Великдень, але припинити все через смерть Папи наступного дня, щоб не зробити другу поспіль ведмежу послугу Церкві. Паралізуючи всю спортивну комунікацію, аби нагадати нам, що Папа любив футбол. Породжуючи цей парадокс, через який ми не могли вшанувати Папу, граючи у футбол і згадуючи його хвилиною мовчання».❤FootballDyvan