О, класика жанру — «урочисте призначення, яке дотягнуло до урочистого затримання».Ще торік на сесії: оплески, пафос, серйозні обличчя і мантра про «ефективного менеджера», якого ледь не з німбом привели до кафедри у сесійну залу, як майбутнього директора КП «НАДІЯ». Голова Сєрєбрій із серйозним виглядом людини розповів що ледь вмовив Юріка Стоянова на цю посаду та покладав сподівання, а також кум-заступник Фатєнков — співав деферамби про те, що такого в нас ніколи не було, і справді)))Всі побачили інший формат презентації:без стрічок, зате з супроводом під руки, без оплесків, зате з підозрою у вимаганні хабарів, з заставою і домашнім арештом - вже ніякої «надії», тільки класичне українське «ой, а ми нє прічьом»І найцікавіше — тиша.Ні заяв, ні вибачень, ні бодай спроби пояснити громаді, як так сталося, що «перспективний керівник» виявився настільки… сєрєбролюбивим?Бо в нас, як завжди:призначають — вони,рекомендують — вони,хвалять — вони,а відповідальність…десь загубилась в сесійні залі….удобно✊