Учора ці люди були ще живі. Планували, говорили з рідними, готувалися до нового дня. Сімнадцятьох жителів Києва та області вбили росіяни цієї ночі. Вони випустили по столиці та регіону 28 ракет, серед яких протикорабельні й балістичні, та понад 100 ударних дронів. Для тих, хто, на щастя, не знає, поясню, що таке балістична атака. Ракета долітає до Києва за 2–4 хвилини. Замало, щоб сховатися. Нереально для людей старшого віку, родин із дітьми. За цей час неможливо навіть спуститися в укриття.Тому нова тактика росії – атакувати Україну саме балістикою – націлена на те, щоб убивати беззахисних цивільних. Убивати якомога більше. І, звісно, росія користується тим, що Україні бракує ракет-перехоплювачів, про які просимо світ уже кілька тижнів. Зараз, коли пишу це, триває надважка робота рятувальників: коли вони розбирають завали охоплених вогнем будівель, температура повітря сягає 45 градусів за Цельсієм. Але під розпеченими брилами ще можуть бути живі люди. Ще один страшний ранок в Україні. Таким його зробила росія. Такий він по всій країні. На Дніпропетровщині – там ховають восьмирічного Максима Разлога, юного футболіста, і його тата Едуарда, рятувальника. Напередодні російський дрон убив їх на місцевій заправці, коли вони їхали з матчу Максима. У Сумах батьки на залишках дому оплакують доньок: п’ятирічну Емілію та 10-річну Софію. Вчора росіяни вбили дівчаток у їхній спальні керованою авіабомбою. Як можливо те, що творить росія? Для того щоб зло відбулося, треба, щоб воно почувалося безкарним. Щоб на нього почали дивитися як на варіант норми. Щоб більшість людей у світі відвернулася і пішла жити свій кращий, ніж в Україні, день. Не відвертайтеся. Побачте зло. Хоча б для того, щоб воно не торкнулося вас.