Що реально сталося в 11-му раунді Усик — Верховен, сугубо моя думка.До цього моменту все для Усика складалося, м’яко кажучи, хуйово. По записках він не вів, а десь навіть підтискався. Але один момент вирішив усе.На відмітці ~0:42 до кінця раунду Усик ловить таймінг і вліплює жорсткий аперкот у щелепу. Чисто, різко, без шансів «не помітити». Капа вилітає, Верховен падає на канати — це важкий нокдаун, не «підсковзнувся». Так, він отримав трохи зайвого часу, поки возились із капою (мили капу водою), але це не відновлення, це відстрочка.Далі найважливіше. Залишається секунд 10–12, Усик не тупо «накидує», а реально добиває (викидає щільну серію з 8 ударів з обох рук, 5 ударів прилітають точно в голову). Причому Усик уже не просто «тикає», він вкладає в ці плюхи всю вагу. І от тут момент, який всі чомусь ігнорять: Верховен стоїть, але його вже немає. Руки висять, реакції нуль, він ловить удари лицем. Це класичний «нокаут на ногах», і в супертяжах це дуже погана історія.І тепер про зупинку за секунду до гонгу. Це виглядає скандально тільки для тих, хто думає, що гонг — це магічний сейв. Ні, не сейв. Рефері не зобов’язаний чекати, поки людина впаде мордою в канвас. Його задача — зупинити, коли боєць більше не захищається. Тут саме цей випадок. Ще одна-дві чисті — і ми б вже обговорювали не «чи рано зупинили», а «чому допустили жорсткий нокаут».Тому вся ця історія про «подарували бій» виглядає трохи натягнуто. Усик програвав — факт. Але потім зробив те, що роблять топи: знайшов момент і закрив питання. А рефері просто не дав цьому перетворитися на зайву травму.Не красива перемога, а важка і дуже доросла. І так, зупинка — по ділу, хоч і на нервах виглядає як кіношний твіст.