Лео Турріні: Навіть удача вболіває за Антонеллі

Італійський журналіст, Лео Турріні, підбив підсумки Гран-прі Іспанії, де побачив черговий крок Антонеллі до світового визнання та продовження свого розчарування Ferrari.

Якщо хочете, можна сприйняти це як знак долі. Гаррі Поттер знову переміг, але цього разу йому не довелося вдаватися до магії. Навпаки, скажу відверто: в Іспанії Антонеллі допомогла удача, адже без рішення стюардів активувати віртуальну машину безпеки, найімовірніше, перемога дісталася б Ландо Норрісу, який теж її цілком заслужив. А щодо загальної некомпетентності стюардів я висловлювався вже стільки разів, що не бачу сенсу знову до цього повертатися.

Але я говорив про Антонеллі. Ех, навіть за такими речами можна відчути потенційний масштаб висхідного феномена. Мені, наприклад, спадає на думку перша перемога Сіннера на Вімблдоні, якій, безперечно, посприяло фізичне нездужання суперника, який на стадії плей-оф явно перегравав його.

Коротше кажучи, і без перебільшень: після Мадрида Кімі значно ближче до титулу чемпіона світу, на який він безперечно заслуговує, зокрема й завдяки тому, що продемонстрував на очах у Жозе Моурінью, присутнього в боксах.

Поясню: не варто забувати, що моєму хрещенику з Болоньї лише 20 років, а він продемонстрував просто неймовірну зрілість. Коли Антонеллі зрозумів, що обставини складаються на його користь, він їхав як Лауда чи Прост свого часу: невпевнений, що це їм сподобалося б, знаючи їхній бойовий запал і любов до видовища, але вміння адаптувати свою поведінку до розвитку подій є доказом зрілості.

Світове визнання вже ближче. Можливо, ще зарано починати робити підрахунки, але не надто переконливі результати Рассела забезпечують італійському хлопцеві певний запас міцності.

До речі, ця мадридська траса — шалена нісенітниця в стилі броненосця 'Потьомкін', так само як перебільшеними були й пророцтва про безперервні червоні прапори. Але перейду до зворотного боку медалі — принаймні для тих, хто відчуває свою приналежність до землі моторів.

Ще один Гран-прі без подіуму для Ferrari. Чесно кажучи, ще одне розчарування. Несправність, виявлена на боліді Хемілтона, не може бути виправданням: навпаки, коли стикаєшся з проблемами, спричиненими ненадійністю, це означає, що щось не працює.

Скажу тут і зараз: Леклер мені дуже сподобався — тим, як він впорався з психологічно непростою ситуацією, після катастрофи у Монці та за неможливості використовувати оновлену версію двигуна. Ми знову повертаємося до того самого: якщо поглянути на протокол фінішу, Шарля на подіумі ви не знайдете.

Є побоювання, що у Ferrari, хоча, безперечно, не серед пілотів, уже настала якась своєрідна змиреність із ситуацією. Угорщина, Нідерланди, Монца та Іспанія — здобуток украй мізерний. Очікували прориву, натомість усі передумови та обіцянки були змиті геть.

Чи можна так продовжувати?

🔔 F1 DNA | #LeoTurrini