Є імена, що стають символами часу, а є герої освітнього фронту, без яких неможливо уявити цілий мікрорайон, школу чи місто. 23 серпня Харків урочисто вшанував найкращих. Серед тих, чиї імена відтепер золотими літерами вписані в історію міста-героя, — директор Харківського ліцею №62 Київського району, Почесний громадянин міста Харкова Олександр Григорович Гряник. Це визнання не лише його заслуг в освіті, а й усієї життєвої дороги, що розпочалася у стінах рідної школи майже півстоліття тому. «Мій педагогічний шлях розпочався 24 лютого 1977 року, я студентом прийшов до Харківської спеціалізованої школи №62 і по сьогоднішній день працюю саме тут. До 1991 року працював вчителем історії та особливо важливо, підкреслюю, класним керівником. За своє шкільне життя випустив чотири класи, як класний керівник. З 1991 року до 1998-го працював заступником директора з виховної роботи, а з 28 серпня 1998 року по сьогоднішній день я директор ліцею №62 Київського району", — згадує Олександр Григорович. Дата, яка тоді не вирізнялася з-поміж інших, через сорок п’ять років перетворилася на знак долі: 24 лютого 2022 року Харків, як і вся Україна, прокинувся від вибухів повномасштабної війни. І в обох цих датах відчувається одна й та ж місія: бути там, де потрібен найбільше. Його професійний шлях — це історія наполегливої праці, мудрого керівництва та невичерпної відданості освітянській справі. Від учителя історії до керівника, якого шанують покоління, його професійна дорога завжди позначена глибокою любов’ю до школи та вірністю своєму покликанню. Харківський ліцей завдяки його керівництву став символом якості освіти та місцем, де формуються успішні покоління. У 2022 році ліцей став прихистком для мешканців мікрорайону П’ятихатки — найпівнічнішої точки міста, яка опинилася під обстрілами з перших хвилин повномасштабного вторгнення, а також для людей із найближчого передмістя. У стінах школи надавали медичну та гуманітарну допомогу, розміщували тих, хто потребував укриття, і саме тут виник простір турботи, підтримки та взаємної опори.«Як кажуть наші діти, Пʼятихатки — це північний форпост Харкова. І от ви знаєте, це відчуття, що ми на передньому краї, що поруч лінія фронту — воно не покидало і не покидає по сьогоднішній день», — говорить він. Під його керівництвом колектив ліцею активно займається волонтерською діяльністю та підтримує українських військових, перетворюючи заклад освіти на простір єдності й допомоги. Відтоді ліцей живе подвійним життям: це і центр підтримки для громади, і освітній дім, де формується нове покоління харків’ян. І в обох іпостасях незмінним залишається його серце — директор. Його ім’я промовисте саме по собі. З грецької означає «захисник людей». І вчителі, і учні, і мешканці Пʼятихаток знають: це не просто етимологія, а сутність людини, яка завжди стояла поруч, у найсвітліші й у найтемніші дні. Десятки нагород — усе це лише зовнішні символи визнання. Насправді ж найбільша нагорода — довіра людей, їхнє просте й щире «Дякуємо, що ви поруч». І саме ця вдячність виросла у високе міське визнання — звання Почесного громадянина міста Харкова. Олександре Григоровичу, Ви стали не лише серцем П'ятихаток, а й прикладом сили духу, людяності та відповідальності. Хай кожен день приносить Вам світло вдячності, тепло дитячих усмішок та енергію, щоб продовжувати надихати покоління, бо відкритість, мужність і мудрість таких людей, як Ви, роблять рідний Харків незламним містом, яким ми так пишаємося.#вересень_2025_2026