Бакшеєва Оксана Анатоліївна — вчителька зарубіжної літератури Харківської гімназії №120 Основ’янського району, людина з великим серцем, яка вкладає душу в кожну дитину, особливо в тих, хто за ці важкі роки війни пережив надто багато лиха й втрат. Вона вірить: щира турбота та увага здатні зігріти серце навіть найзасмученішої дитини, стати тим маленьким дивом, якого так чекають наші діти.Разом із волонтерською командою Оксана Анатоліївна нещодавно відвідала село Мосьпанове Чугуївського району — місце, яке зазнало страшних руйнувань під час повномасштабного вторгнення. Це село пережило окупацію, постійні обстріли та більше року повної темряви — без світла, без надії. І саме туди вчителька поверталася не вперше, бо знає — діти там дуже чекають зустрічі, чекають на свято, яке хоч ненадовго подарує відчуття безпеки й радості.Для малечі волонтери влаштували справжнє свято — тепле, радісне, сповнене дитячого сміху та щирих емоцій. Діти грали, танцювали, отримували подарунки й нарешті могли забути про війну, хоч на кілька годин. Вони вже мріють про наступну зустріч, а волонтери вкотре переконалися — маленькі дива справді творять великі зміни у серцях.Та на цьому добра справа не закінчилася. Бакшеєва О.А. разом із колегою Шерстовою К.І. та командою церкви "Джерело життя" вирушили далі — до Міської дитячої клінічної лікарні №16, де на них чекали маленькі пацієнти. Вони перетворили звичайний лікарняний день на справжнє Свято Весни — з магією, сюрпризами та щирою вірою в добро.Малюки з захопленням брали участь у веселих іграх, співали, сміялися й хоч на мить забували про свої недуги. А учні Харківської гімназії №120 зробили особливий внесок у цю добру справу — власноруч виготовили браслети дружби. Ці маленькі символи підтримки волонтери передали дітям у лікарні, разом із побажаннями скорішого одужання, віри у краще й світле майбутнє. Адже інколи достатньо теплого слова чи простягнутої руки, щоб запалити надію в дитячих очах.Війна залишила слід у серцях багатьох дітей, але любов, турбота та підтримка небайдужих дорослих здатні заповнити цю порожнечу. Саме такі моменти показують: для дива не потрібна чарівна паличка чи казкова фея. Диво — це ми з вами, наші добрі серця, готові світитися для інших. І це те, що дає сили йти вперед, перемагати й ніколи не залишатися наодинці зі своїм болем.#березень_2024_2025