СЛОВО КОМАНДИРА. "АЗОВ": П'ЯТИЙ РІК У ПОЛОНІ.Визволення з полону наших побратимів — мій особистий пріоритет та справа честі для кожного азовця. Від першого дня після виходу з «Азовсталі» ніщо так не займає мене, як пошук можливостей для здійснення того, на що заслуговують бійці «Азову», які мужньо бились у Маріуполі та виконали наказ — повернення кожного з них додому.«Азов» щодня працює над цим завданням як у військовому (постійне поповнення обмінного фонду), так і у правозахисному напрямку (масштабна діяльність з адвокації питання військовополонених в Україні та за кордоном). Часто це непомітна робота, але підрозділ ні на мить не забуває про своїх полонених бійців.Всебічна концентрація на цьому має бути пріоритетом не лише «Азову», але й всіх відповідальних органів державного апарату та всього українського суспільства. Саме такою ми всі хочемо бачити державу, за яку воюємо вже 12 років: відповідальною за своїх громадян, котрі віддали себе служінню Україні, готовою зробити все можливе, аби гідно віддячити їм і підставити плече в найважчі часи. Наша нація неодноразово демонструвала здатність до захисту своїх інтересів, якою б великою не була ціна. Це те, що уможливлює наш спротив ворогу; те, завдяки чому ми вистояли і не скорились. Повернення полонених азовців — ще один виклик, впоратися із яким ми можемо тільки разом, згуртувавши зусилля і не виключаючи це питання з порядку денного — насамперед у своєму серці та в голові. Дякую усім, хто систематично допомагає «Азову» на цьому шляху.Сотні азовців, які вже п'ятий рік знаходяться у полоні, сподіваються на нас. Навіть у російських концтаборах, обмежені у своїх діях, під тортурами та постійним тиском, вони знаходять можливість підтримувати один одного. Ми, маючи свободу, маючи голос і можливості на всіх рівнях, зобов'язані діяти.© Денис Прокопенко, Герой України, Бригадний генерал, командир першого корпусу НГУ "Азов"