Зона вільної торгівлі між Україною та США звучить гучно, але не гарантує економічного прориву. Сам по собі підпис під угодою не створює експорт, робочі місця чи інвестиції — це лише зняття частини бар’єрів.

Ключовий факт: США — лише у другій сотні торговельних партнерів України, тоді як для нас американський ринок значно важливіший. Тому угоду можуть підписати швидко, але її ефект буде обмеженим. Урок з інших угод: більшість зон вільної торгівлі України (Канада, Британія, Ізраїль) мали радше політичний, ніж економічний ефект. Реальний поштовх дала лише угода з ЄС — через масштаб ринку, логістику і виробничу кооперацію. Головний ризик: без сильної експортної політики Україна й далі продаватиме сировину, а не продукти з доданою вартістю. Вільна торгівля не перетворює чавун на мікрочіпи. Потенціал: угода може працювати, якщо український бізнес зможе зайти в американські виробничі ланцюги, відповідати стандартам і конкурувати якістю. Висновок: вільна торгівля з США — це інструмент, а не чарівна паличка. Вона може або стати шансом для зростання економіки, або залишитися красивим політичним документом — усе залежить від того, як Україна ним скористається. Економіка України