Цікаво, але дуже сумно…Я, як і дуже багато добровольців з інших країн воюєм цю страшну, кляту війну вже 3 рік. І вже 3 рік, як життя стало від части лотереєю. Я вже пишу навіть без перекладача, та знаю дуже багато про Україну,та її історію. Та саме важливе, проживаю найскладніші часи поруч з її народом. Але скрізь стільки часу, та прожитого, ми добровольці не маємо навіть жодних, самих елементарних прав в Україні. Маючи квиток ЗСУ все на що ми заслуговуємо, це лише легально знаходитися на території України. Так сказати «мілітарі віза». Не маємо можливості навіть отримати-замінити посвідчення водія, термін дії якого закінчився через 10 років після отримання. І коли ми рухаємося на бойові завдання ,на нас складають дуже великі штрафи, за те, що не маємо посвідчення, але і дурню ясно, що через те що воюємо в Україні за ПРАВДУ, ми вороги окупаційній владі Беларусі за номером 1. І заміна посвідчення буде коштувати довічним увʼязненням, чи смертною карою. Але війна триває і чиновники її не будуть воювати, а воювати треба. Наші Родини не мають прав отримати картку банку, маючи тимчасове посвідчення про реєстрацію. І ще дуже-дуже багато чого. Так, ми тут не за звання, та медалі, не за подяки та поклони, ми тут по зову Серця та Совісті, тількі жахливо, коли це працює лише в один бік, та через 3 роки пекла МИ ДОСІ НЕ МАЄМО ЖОДНИХ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ПРАВ В УКРАЇНІ!