​​(продовження)Що викликає у вас почуття заздрості?— З дитинства я часто відчувала це почуття. Я заздрила не якійсь конкретній якості, а тоді, коли хтось отримував похвалу, думала: «Що ж ця людина зробила, щоб заслужити похвалу? Я теж хочу чути добрі слова». Можна сказати, що це своєрідний комплекс неповноцінності. Але він став для мене джерелом мотивації – конструктивною заздрістю. Заздрість до того, що в інших виходить краще, перетворювалася на рішучість: «Я теж повинна старатися й досягати успіхів».Пам’ятаєте похвалу, отриману вами в юності?— Хороших відгуків не пам’ятаю. Зате добре пам’ятаю, як плакала на плечі професора, коли не змогла зіграти сцену, де потрібно було кричати. Вона мене страшенно лякала, від страху я забувала текст. Викладач тоді втішив мене: «Запам’ятай цей стан назавжди. Він додасть твоїй грі глибини й життєвості». А ще пам’ятаю, як посіла передостаннє місце в конкурсі театрального мистецтва. Мені було страшенно соромно. Вперше розповідаю про це.Напевно, ваше самолюбство сильно постраждало?— Це був справжній шок. Коли я збиралася розповісти друзям про результати конкурсу й вимовити: «Друге місце з кінця», очі миттєво наповнилися сльозами. Я завжди думала, що акторська майстерність – моє єдине надбання, і сама думка про те, що навіть у цьому я можу не досягти успіху, змусила мене ридати від розпачу. Учителі тоді підтримали мене порадою зберегти пам’ять про поразку: потрібно шкодувати про щось, щоб удосконалюватися.Чи тиснуть на вас очікування після успіху «Хапай Сон Дже та тікай»?— Насправді перед початком кожної роботи я хвилююся. Сумніваюся у своїх силах, боюся повторюватися. Але чим більше я свідомо намагаюся перестати про це думати, тим складніше стає. Тому я просто намагаюся уявити себе чистим аркушем паперу, що чекає нових фарб, і зосередитися на новій історії.На візитці вашої героїні написано: «Виконаю будь-яке бажання». Отримавши таку картку, яке бажання ви попросили б здійснити?— Довге життя й міцне здоров’я. Прошу лише про одне: щоб ніщо не завадило мені йти вперед, без неприємностей і хвороб. Але знаєте, що я відчула, коли носила цю візитку протягом шести місяців на зйомках? Безкоштовного сиру не буває, і плата за здійснення мрії мене лякає. Тому якби джин із лампи з’явився й запропонував виконати моє бажання, я б злякалася. Адже невідомо, якою буде ціна й що доведеться віддати взамін.#КімХеЮн #інтервю