Нотатки Лікаря🇺🇦

Це уртикарний дермографізм, абодермографічна кропив'янка – дерматологічне захворювання неясної етіології, що характеризується розвитком шкірних реакцій у вигляді почервоніння і появи пухирів у відповідь на механічні подразнення. Її симптоми характерні для інших різновидів кропив'янки – поява еритеми, висипів, свербежу, проте такі явища також виникають у відповідь на фізичний тиск, наприклад від одягу, ременя сумки або інших предметів. Такий стан, виникає при легкому дряпанні поверхні надчутливої шкіри, при якому імунна система виробляє надлишкову кількість гістаміну, що розширює капіляри і призводить до появи "рубчиків". В результаті цього впливу з'являється локальна еритема (розширення капілярів), потім починаються набряк і запальна гіперемія (почервоніння) навколишньої тканини.Діагностика дермографічної кропив’янки зводиться до проведення спеціальних шкірних тестів та оцінки їх результатів. Лікування в легких випадках не потрібно, при більш серйозних формах призначаються антигістамінні засоби, проводиться терапія супутніх захворювань.Згідно з даними медичної статистики, є одним із найпоширеніших варіантів кропив’янки, випереджаючи навіть її алергічну форму. Від дермографічної кропив’янки страждає, за деякими відомостями, майже 5% населення Землі, що є дуже високим показником, проте до дерматолога звертається лише незначна кількість пацієнтів. Це пов’язано з тим, що більшість випадків цього стану мають досить слабко виражені симптоми, і багато хворих просто їх не помічають або не вважають за необхідне звертатися до фахівця. Дослідження механізмів розвитку дермографічної кропив’янки відбувається й досі, проте достовірних гіпотез із цього приводу поки що немає. У деяких випадках було доведено її генетичний характер з аутосомно-домінантним механізмом спадкування.Специфічних профілактичних заходів не існує. Рекомендовано пройти консультацію у дерматолога, та усунути механічний вплив на шкірні покриви.

Страх, сором і фаталізм на фронті. Особливості психіки на війні і після. Пилип Духлій у Кабінет експертів«Після фронту в мене відбулась певна зміна пріоритетів у житті. Що важливо, а що ні. На багато речей я вже став махати рукою. – Також гість додає, – ставлення до життя помінялось. Я жив, наче я буду жити вічно. Хоча когнітивно розумів, що до 80-ти років, але емоційно, наче смерті не існує. Більшість людей так мабуть і живуть». У новому випуску Кабінет експертів клінічний психолог і ветеран Пилип Духлій поділився власним досвідом служби у війську та розповів, в якому стані наразі перебувають військові на фронті. Як цивільні можуть практично допомагати їм адаптуватись у цивільному суспільстві.На початку розмови гість розповів про свій перший мінометний обстріл, який стався по дорозі на передову. Тоді, як він згадує, загинуло чимало його побратимів. «Після цього ми з хлопцями зрозуміли, що ми на війні», – сказав Пилип Духлій.Експерт зазначає, що під час гострої реакції на стрес в організмі відбуваються рефлекторні дії. Відповідно вони спричиняють зміни в організмі, які пов’язані з викидом гормонів та зміною роботи вегетативної системи.Окрім того експерт назвав три базові емоції, які керують людиною, і в тому числі військовими. Це страх, сором і провина. За його словами, багатьма хлопцями на позиціях керував сором. «Що ти будеш ухилянтом, дезертиром, слабаком, що ти не впораєшся, ти ж чоловік», – каже Пилип.У даному випуску почуєте, що очікують від цивільних військові. Чи дійсно фаталізм допомагає облегшити відчуття страху? Чому армія більш зрозуміла, ніж цивільне життя – про це все і більшедивіться у відео.#на_правах_реклами #спонсоровано

Вітаємо усіх, хто обрав медицину! 3 Днем медичного працівника вітаємо лікарів, медсестер та медбратів, парамедиків, фельдшерів, акушерів, лаборантів, санітарів та інших працівників галузі охорони здоров'я. В цей день хочеться подякувати всім працівникам галузі охорони здоров'я за те, що виконують титанічну роботу, рятуючи щодня тисячі людських життів. Також хочемо висловити подяку та повагу цим людям, і віддати належне їхньому терпінню, професіоналізму та самовіддачі.Свого часу Гіппократ казав, що це найблагородніше з усіх мистецтв. Кожного дня ви доводите це своєю відданою працею заради того, щоб інші могли повернутися до звичного способу життя, могли продовжувати жити, любити і працювати. Дуже часто це надскладні завдання і виклики, які потребують не лише сучасних знань, але й героїчних якостей.Українські лікарі – супергерої, вони доводять це кожного дня!3 болем у серці згадуємо про кожного медика, який віддав своє життя у боротьбі з окупантами...Усім здоров'я, великих і малих перемог, здійснення мрій та родинного затишку! Нехай над головою буде мирне небо, а на душі – спокій!

Опіки кропивою, чому ж вони такі болючі?Усе через те, що листя кропиви покрите маленькими порожнистими волосками (трихомами), які за своїми функціями нагадують медичні ампули. Їхні стінки хоч і не скляні, але теж зміцнені діоксидом кремнію. При зіткненні зі шкірою крихітка кулька на кінчику трихоми відламується, і речовина, що міститься в ній, потрапляє в шкіру. В ранку потрапляє мурашина кислота, що чинить подразнювальну дію, а також гістамін, що розширює капіляри. Все це викликає застій крові та просочування її плазми через стінки судин, через що і виникає набряк. Ці речовини викликають опік, який може триматися на шкірі до 12 годин. Такий ось захисний механізм від тварин, що поїдають цю рослину.Якщо кропива вас все-таки «укусила» – 10 хвилин не чіпайте місце опіку, щоб не розтерти хімікати по шкірі та не зробити ще гірше. Просто промийте місце опіку під водою, акуратно очистьте від кропив'яних волосків і накладіть суміш з соди та води. А якщо виникла тяжка алергічна реакція, то зверніться до лікаря.

Клей-гель для склеювання нервової тканини при операції Інженери створили липкий і в'язкий гель, яким можна заклеїти надрізану при операції нервову тканину без необхідності накладення швів. Його вже успішно протестувати у дослідах на гризунах, свинях і зразках людської нервової системи з трупів. У майбутньому такий клей може замінити традиційне зшивання, наприклад, при втручанні на спинний мозок, яке часто недостатнє і допускає протікання спинномозкової рідини. Про винахід вчені розповіли у журналі Science Translational Medicine.Відмінністю нового клею від схожих попередніх розробок, є його здатність зберігати ефективність у вологому середовищі. Зробити це вдалося поєднанням альгінатного гідрогелю з природною сполукою хітозаном, що має здатність прилипати до біологічних оболонок. Отриманий клей виявився щільнішим за схожі наявні варіанти та витримував більше навантаження, як при стисканні, так і розтягуванні.Випробування клейкого гідрогелю успішно провели на живих пацюках, яким проводили операцію на головному мозку, та свинях після операції на спинному мозку. В обох випадках клей успішно закрив розріз та не допускав протікання спинномозкової рідини. Також він не спричинив негативних побічних реакцій протягом чотирьох тижнів, що за тваринами спостерігали, і проявив здатність самостійно розчинятися. У майбутньому вчені планують створити гідрогелевий клей, що розчинятиметься у заданий проміжок часу, а також хочуть доповнити його ліками.

Чому ми гикаємо?Гикавка – це процес, при якому організм хоче позбавитися від навантаження з так званого блукаючого нерва.Блукаючий нерв пов'язує багато внутрішніх органів з центральною нервовою системою. Він проходить з грудної клітини в черевну, тісно прилягаючи до стравоходу. Разом зі стравоходом цей нерв протискується через вузький отвір в діафрагмі – м'язово-сухожильній перегородці, що відокремлює грудну порожнину від черевної. Далі він іде до шлунку та інших органів черевної порожнини.Ось це найвузькіше місце в області діафрагми і є центром зародження гикавки. При квапливому прийманні їжі, коли через стравохід проходять досить великі шматки їжі, блукаючий нерв травмується: притискається і подразнюється. Це буває також при переїданні, при перебуванні в незручній позі, та при переляку, коли відбувається різкий вдих. У малюків гикавка буває, коли вони мерзнуть.Стиснення цього нерва загрожує порушенням функцій дуже багатьох органів, тому організм швидко та активно реагує на виниклу незручність. Він посилає сигнал в центральну нервову систему. А вона, своєю чергою, активує діафрагмальний нерв, що відповідає за скорочення діафрагми.Гикавка – це результат регулярної ("пульсуючої") активності діафрагмального нерва, який змушує діафрагму скорочуватися потужними та різкими рухами. Звук, який при цьому виникає, – результат різкого закриття голосової щілини. Гикавка – це мимовільна реакція, так званий безумовний рефлекс, тобто ми не можемо ним свідомо керувати.При гикавці можна допомогти своєму організму наступними діями:1) гарненько потягнутися;2) глибоко вдихнути та затримати дихання;3) просто глибоко і повільно подихати;4) випити воду 12-ма маленькими ковтками. Воду треба обов'язково ковтати та не дихати;5) взяти склянку води та поставити на стіл; зімкнути руки за спиною, нахилитися вперед якомога сильніше та пити воду зі склянки, як у пораді № 4;Дехто радить "лікувати" людину, що гикає за допомогою переляку, але це дуже спірний засіб, а для дітей — просто небезпечний.Всі ці дії сприяють зниженню тиску на блукаючий нерв в стравохідному отворі діафрагми. Як тільки цей тиск сходить нанівець, гикавка проходить. Зазвичай вона триває від 5 до 15 хвилин.