Сьогодні – День захисників і захисниць України.

Ми звикли бачити у військових, перш за все, силу. Але за цією силою завжди стоїть звичайна людина.

Людина, яка сумує за домом. Яка чекає дзвінка від мами. Яка хоче побачити дітей, обійняти кохану людину, зустрітися з друзями, випити кави у своєму місті й просто прокинутися вранці без думки про те, що наступний день може не настати.

Саме тому сьогодні хочеться говорити не лише про подвиг.

Хочеться говорити про людей, які щодня роблять надзвичайно важку роботу. І про те, що за їхньою витримкою, формою та званнями не можна забувати про прості людські потреби і бажання — відпочити, побути з родиною, отримувати гідну зарплату, мати нормальні умови служби й розуміти, скільки ще триватиме їх служба.

Держава, яку вони захищають, має захищати їх у відповідь. Поважати. Забезпечувати. Піклуватися про їхні родини. Давати можливість відновлюватися і повертатися до цивільного життя.

А ще сьогодні просто хочеться побажати кожному захиснику і захисниці одного, простого, але такого важливого — повернутися додому. До своїх людей. До мирного життя з планами, які довелося відкласти.

Також ми не можемо не згадати тих, хто, на жаль, вже не ніколи повернеться. Світла пам’ять усім полеглим героям.

І бережімо тих, хто сьогодні захищає нас.

З Днем захисників і захисниць України. Слава кожному з вас! Слава Україні!