Український учитель повинен бути гідно оцінений, а не приречений на виживання!На зустрічі в Романковецькому ліцеї ім. К. Ф. Поповича з учителями, директорами шкіл та працівниками освіти Дністровського району Чернівецької області відверто обговорили проблеми, які влада вперто ігнорує. Насамперед, низькі зарплати вчителів, які не дозволяють їм нормально жити, забезпечувати свої сім’ї та будувати майбутнє в Україні.Влада постійно каже, що в країні війна і важка ситуація, тому підвищення зарплат освітянам "зараз не на часі". Але коли йдеться про власні забаганки – гроші знаходяться. Вони без проблем підвищують оклади для Рахункової палати, витрачають мільярди на Єдиний телемарафон, роздають премії своїм друзям, або на піар президента у вигляді “Вовиної тисячі”. Але коли справа доходить до вчителів – мовчання або відмовки.На жаль, через таку політику ми втрачаємо найцінніше – освітян, які виїжджають за кордон у пошуках гідної зарплати. Хтось змушений змінювати професію, бо у приватному секторі можна отримати в рази більше. Кваліфіковані педагоги стають офіціантами, водіями, працюють на виробництвах, бо не можуть вижити на зарплату вчителя. Це катастрофа, яка вже відбувається просто зараз.Чи може бути майбутнє у країни, де освіта – в пріоритеті лише на словах, але не на ділі? Як можна вимагати якісного навчання, якщо педагоги змушені думати не про роботу, а про те, як закрити свої базові потреби?Підвищення зарплат освітянам – це не розкіш, а необхідність. Якщо у влади є гроші на підняття окладів своїм чиновникам, то нехай знайдуть і для тих, хто насправді заслуговує на гідну оплату праці. Освітяни – це ті, хто формує нашу націю, а не та категорія, якій можна просто "перетерпіти" до кращих часів. Якщо влада цього не зрозуміє зараз, то завтра ми просто втратимо своїх педагогів. І тоді вже буде запізно.