Головне управління ДСНС України у Харківській області | ​​📌 Герой, який не зламався: історія рятувальника Андрія ЛосяКоли твоє...

​​📌 Герой, який не зламався: історія рятувальника Андрія ЛосяКоли твоє рідне село стирають з лиця землі, а ворог цілиться в мирних людей – деякі тікають, а деякі беруть у руки рукав і йдуть рятувати життя. Наш герой обрав другий шлях.🔹 Від мирного села до лінії вогнюАндрій Лось народився і виріс у селі Кругляківка Куп'янського району. 24 роки життя серед мальовничої природи, великого водосховища і лісів. Транспортна розв'язка, школа, садок – все для нормального, спокійного життя було під рукою. "Дуже не хотілося виїжджати, бо це рідний дім. Були до останнього надії, що все закінчиться, залишимось дома, все буде як раніше", – згадує Андрій. Але 24 лютого 2022 року все змінилося назавжди.🔹 Пів року в окупаціїКоли почалося повномасштабне вторгнення, Андрій опинився в пастці – росіяни зайшли в його село буквально за два дні, і виїхати вже не було можливості. Пів року він змушений був залишатися під окупацією, спостерігаючи, як руйнується його світ. "Я не думав, що в наш час може розпочатися війна. Я думав, що зараз люди домовляються за столом перемовин", – ділиться своїми враженнями рятувальник.🔹 Вибір, який змінив всеПісля деокупації перед Андрієм постав вибір: піти на службу в Нацгвардію в Київській області чи піти працювати в ДСНС у рідному краї. Вибір був очевидним: "Я зрозумів, що в Києві є, можливо, свої люди, а я потрібен тут. Захотів залишитися дома, тому що тут все кожне село рідне, ти знаєш багато жителів і їм допомогти в такий час – це дуже приємно".🔹 День, який змінив життя: 7 серпня 2023 рокуЦе був перший день зміни Андрія. О 7:30 заступили на чергування, а вже о 8:00 виїхали на перший виклик. До вечора бригада не заїжджала в частину – обстріли, пожежі, розбір завалів... Останній виклик того дня – обстріл рідного села Андрія. Горіли будинки, були поранені люди. Коли пожежу майже погасили, прилетів перший касетний боєприпас. Потім – другий. "Я навіть не зрозумів, що поранений. На адреналіні цього не відчув", – розповідає Андрій. Тільки коли під'їжджали до Куп'янська, він відчув, що не може стояти на нозі. Осколки пробили обидві ноги.🔹 Через біль – до перемогиТри лікарні, десятки днів лікування, невизначеність – чи зможе продовжити службу. Але найважче було не знати, що буде далі. "Думки були, як дальше жити, що далі буде. Коли вже сказали, що все нормально, зашиють, зростеться, ходитимеш, бігатимеш – ці думки пропали". І найголовніше – страх не переміг. Андрій повернувся в стрій.🔹 Що надає сили"Може, я зроблю внесок невеликий, але щоб швидше закінчилась війна і моя дитина, коли почне розуміти, що навколо робиться, щоб він не побачив війни. Щоб для нього це було тільки в фільмах і книжках, а не в реальному житті". Підтримує і колектив: "Після кожної ситуації обстрілу всі один з одним розмовляють, все переводиться на жарти, посміялися – і воно якось не залишається глибоко в душі".🔹 Філософія життя під обстрілами"Життя одне. Другого не буде. Якщо ти не живеш зараз, то часу жити вже не буде. Ти не зможеш зробити в 50 років те, що можеш зробити в 25-30". Для Андрія вибір очевидний: життя з ризиком, але справжнє життя, а не існування в чотирьох стінах.🔹 Мрія про поверненняЗараз від рідного села нічого не залишилося. "На аерозйомці я бачив свою вулицю. Там навіть незрозуміло, що це була вулиця". Але мрія залишається: "Хотілось би зустріти День Перемоги в рідному краї. Рідний дім один".Андрій Лось – це приклад того, як справжні герої не народжуються в один день. Вони роблять вибір щодня: піти чи залишитися, здатися чи боротися, жити чи існувати. Сьогодні він продовжує нести службу в 44 пожежно-рятувальній частині, рятуючи життя людей на лінії фронту. Тому що для таких, як Андрій, слова "захищати рідний край" – не просто слова.