Не ображайте тих,хто з вами поруч,Не раньте їх ні ділом,ні словами...Не ображайте їх..заради Бога...Комусь від ваших слів погано стане...Повірте друзі,що дрібниць НЕМАЄ...Що вас не ранить,ранить сильно інших...Ви скажете:" проблем не помічаю,Я міг тобі сказати значно гірше..."А хтось від слова буде задихатись,Поранившись ним в сАму середину...А ти із нього будеш насміхатисьСказавши,що він сам у тому виненЩо винен в тому,що він так сприймає...О ні,мій друже...хоч й таке буває,Але ти знай,що кожен рани має,Які глибоко у душі ховає...Й ти ніби не сказав чогось страшного,Та сльози із очей вже покотились...І ти смієшся з тої або з того,Сказавши кОмусь: "Глянь ,як зачепило!"Так ,зачепило...рану її серця...Так ,зачепило...глИбоко і точно...Так,зачепило...та не всі відвертоПро це тобі уже сказати хочуть...Тому,прошу,не раньте своїх ближніх...І своїм словом їх не ображайте...Бо сльози із очей,це ні,не смішно...Це "ЗАЧЕПИЛИ"...ЗАЧЕПИЛИ....знайте...І ЗАЧЕПИЛИ рану,а не гордість...А ви зі сліз тих просто посміялись...Завдавши цим ще більше в серці болю...І зрозуміти це не намагались...Не ображайте. Бо за всі ці сльозиВ день суду Бог вас точно запитає...Не ображайте...чуєте? Ніколи...А особливо,грубими словами...Амінь.Артемук Мирослава