Не ображайте тих,хто з вами поруч,Не раньте їх ні ділом,ні словами... Не ображайте їх..заради Бога... Комусь від ваших слів погано стане... Повірте друзі,що дрібниць НЕМАЄ... Що вас не ранить,ранить сильно інших... Ви скажете:" проблем не помічаю,Я міг тобі сказати значно гірше..."А хтось від слова буде задихатись,Поранившись ним в сАму середину... А ти із нього будеш насміхатисьСказавши,що він сам у тому виненЩо винен в тому,що він так сприймає... О ні,мій друже...хоч й таке буває,Але ти знай,що кожен рани має,Які глибоко у душі ховає... Й ти ніби не сказав чогось страшного,Та сльози із очей вже покотились... І ти смієшся з тої або з того,Сказавши кОмусь: "Глянь ,як зачепило!"Так ,зачепило...рану її серця... Так ,зачепило...глИбоко і точно... Так,зачепило...та не всі відвертоПро це тобі уже сказати хочуть... Тому,прошу,не раньте своїх ближніх... І своїм словом їх не ображайте... Бо сльози із очей,це ні,не смішно... Це "ЗАЧЕПИЛИ"... ЗАЧЕПИЛИ....знайте... І ЗАЧЕПИЛИ рану,а не гордість... А ви зі сліз тих просто посміялись... Завдавши цим ще більше в серці болю... І зрозуміти це не намагались... Не ображайте. Бо за всі ці сльозиВ день суду Бог вас точно запитає... Не ображайте...чуєте? Ніколи... А особливо,грубими словами... Амінь. Артемук Мирослава