Ось знову чую шепіт: "Поклонись,Лише вклонись, зоставлю у спокої. Як не поклонишся, тримайся вже тоді! В піч будеш вкинута тоді уже ти мною"Шепоче та лякає сатана. Й, до крові, вже приходиться боротись. Та головне, щоб встояти змогла. А головне, щоб вірною зостатись. А не вклонився і уже в печі. З середини, більша температура. А серце лиш до Господа кричить:"Прийди Господь, хай голос Твій почую!"І ось вже прохолодний вітерець,Там у вогні одежі колихає. А там, всередині, зі мною Бог,Любов'ю мою душу обіймає. Ти кликала? Почув тебе ось Я. Прийшов до тебе, зараз буть з тобою. Тебе не спас від страшного вогню,Щоби навчилася проходити зі Мною. Щоб вірність всю побачити твою. Я бережу завжди в Своїх обіймах. Одежі білими там у вогні стають. Там бережу тебе Я, будь спокійна. І знову Бог виводить із вогня. Від одягу не чути навіть диму. Вона ще більше стала лиш сіятьУ вірі і любові, і надії. Як ворог знов погрожувать почнеПечею вогненою, вже я не злякаюсь. Там у печі, мене Спаситель жде,Щоб знову зберегти, це твердо знаю. Покличеш ти Мене і Я прийду. Як навіть тихо - все одно почую. Своїх дітей Я завжди бережу. Я їх доми вночі і вдень вартую. Л. Шпак