вірш на СПОМИН СМЕРТІ ХРИСТА. Голгофа. Гефсиманія. Він ішов на Голгофу... Творець, Відкупитель, Син Божий... Хрест важкий на плечах... З ран глибоких струмилася кров... Вид спотворений... Сам на Себе не був схожий,Як ягня на заколення тихо, смиренно ішов. Не за власні провини - за гріх і вину всього людстваТак страждав і томився Господь, за мене і тебе́! Ми достойні були тої смерті всі... замість ІсусаНас та кара чекала, а Він її взяв на Себе́. Як знущались жорстоко! Як били! В обличчя плювали... Він терпів всі побої, насмішки, удари кнута. Убивали Того, Чиї руки людей рятували... Хто зціляв, воскрешав і робив всім добро, просто так... Слух глухим повертав, і сліпим дарував всім прозріння,Прокаженним - очищення, зцілення... Мертвим - життя!... З співчуттям Він відносився, чуйно до свого творіння,А вони засудили на смерть Його́, на розп'яття́. Зла юрба скаженіла... Ненависть їм душі скувала. А Господь все терпів. Як винили Його - Він мовчав. Його очі любов'ю й теплом у ті миті палали,Бо ж дививсь на мучителів злісних... і все їм прощав. Дивна Божа любов! Самовіддана! Сильна! Жертовна! Бог заради людини віддав Свого Сина на хрест,Врятував нас від згуби, простив всі гріхи безумовно! І готує нам місце у чистій блакиті небес. А ми й досі Йому́ завдаємо нестерпного болю,Досі цвяхи вбиваємо в руки і ноги святі,Коли чинимо гріх, коли скаржимось часто на долю,Не цінуючи те, що Він дав нам у цьому житті. Кожен вчинок негідний, чи слово пусте, навіть думка,Можуть ранити Спаса... Тому будьмо пильні всякчас! Бо дивитись, як діти грішать, для Христа - справжня мука! Стережімось лукавого! Він бо звести хоче нас. Нині спомин Господніх страждань... На столі хліб і чаша -Символ плоті і крові, що там на Голгофі текла. Освятитись потрібно, щоб чиста була совість наша,Щоби участь в вечері Господній достойна була. То є заповідь Божа, тому готуватись завчасноНам потрібно до неї, і бути в молитві й пості. Розмишляти про муки Христові, про дні оті страсні... Не на осуд собі їсти хліб і вино пить тоді. Піднімемось думками своїми на го́ру Голгофу,Де між небом й землею розп'ятий Син Божий висів,Припадім до хреста і прощення просім знову й знову,Щоб провини всі наші і хиби Спаситель простив. Бачить Він наше серце, коли воно кається щиро,І в любові Своїй руку милості ще простягне,Дай вам, Боже, усім повсякчас жити з Богом у мирі,І зустрітися з Ним, як життя закінчи́ться земне! Катерина Бойко