МАМУ БЕРЕЖІТЬ! Зеленіє жито, пахне літо,Трави тихо в полі шелестять,Ніч на землю розпускає віти,І вкладає замлю спочивать. Стихло все, лиш чути ненароком,Соловейка дзвінкого в саду,А на небі місяць білобокийЛічить зорі на Чумацькому шляху. І здається, спокій землю огортає,І дрімає теплая земля,Все село солодко засинає,Лиш не в хаті на краю села… Та хатинка вже давно схилиласьДо самої матінки-землі,Наче дівчина, там зажуриласьБілая калина на дворі. Небо чисте сяють ясно зорі,Та лише не очі ті сумні,В тих очах бринять сльози прозорі,Капають і тонуть у землі. Як любила мати свого сина. Тільки зичила йому добра,Та хіба вона у тому винна,Що могила її вчора забрала? Було це в вівторок, рано-вранці,Син тоді з похмілля рано встав,І шукав свій порятунок в чарці,Як дзвінок його потурбував. Голос був сусідки баби Люби:«Твою маму, сину, Бог забрав…»,Ще щось говорили інші люди,Але він уже не дочував. Серце замерло, в очах враз потемніло,Стало холодно і страшно в одну мить… Як його душа тоді боліла… Ще й сьогодні досі так болить. Поховали матінку єдину.«Молода така, а вже в могилу полягла»,-Хтось сказав, і дав останні гроші сину,Може з жалості, а може із добра. Всі розбіглися, зостався сам хлопчина,Вже не той, який раніше був,Плакав цілий вечір на могилі,Тільки голос мами вже не чув. І пливе його життя, як на картині,Як він свою маму зневажав,Все згадав, усе продумав нині,Коли чорний день в житті настав. Часто мамі словом душу ранить,А бувало навіть і таке, -Обізве її, а чи обманить,А іще із дому утече. Ну, а мати, так його любила,Тільки все найкраще - все йому,Передачі слала свому сину,Все що мала – те все одному. Син не їхав, місяці спливали,Ну, а мати, передачі шле,Ті всі гроші друзі пропивали. А вона надіється і жде… Вже й хатинка бідна похилилась,Стріха в хаті раз у раз тече,І стара криничка розвалилась… Не приїде, не подасть своє плече… Так роки летіли, аж до нині,А сьогодні серце у сльозах,Хочеться кричати на могилі,Хочеться вернути все назад… Не шанують діти своїх рідних,Любих, дорогих батьків своїх,Вже коли буває надто пізно –Думають тоді вони за них. Поцілуй та пригорни матусю свою,Бо ж вона тобі життя дала,І заради тебе, дочка, сину,Твоя рідна мамочка жила! Автор невідомий