"Ніхто не засудив тебе?" - "Ніхто...""І Я не засуджу, іди...прощаю..."Колись так у одній із синагог,Слова, до жінки, Господа лунали.Спитав: " А чи ніхто не засудив?"Сказала"ні" бо в серці пробачала.Себе вона судила, а не їх,Бо гріх - її, й за нього, кару знала...І серце те побачив там Ісус.Яке себе, за всі гріхи, судило.Образи не було із її вуст.Де ті, що тебе жінко засудили?Пішли...бо там стояв тоді Сам Бог.У їх серця так пильно Він дивився.І у серця осудження прийшло -Хто без гріха...а я також є грішний...Від Бога не сховатися ніде.Він кожне серце бачить - що у ньому.Він бачить уночі, і бачить вдень.А люди думають, не знає Він нічого.Так прощення отримала вона,Бо бачив Бог, що і сама простила.І радість та небесна, не земна,Їй дарувала, жити далі, силу.Так прощення благаємо не раз У Господа, а чи самі простили?Тому й в'язниця духа жде на нас.Свободу ми втрачаємо і силу.Одежу білу Бог нам дарував.Її дав задарма, тим маємо цінити.Якщо ж вже нами втрачена вона,То ось за другу, треба вже платити.Потрібно вже плати нам ціну,Щоб втрачене вернуть у покаянні.Господь нам може другу повернуть,Та буде це у тяжкому змаганні.Тож бережіть одежу на землі.У небі не дають одежі білі.Щоб не почуть: не знаю Я хто ви.На що зміняли одяг свій весільний?"Ніхто не засудив тебе?" - "Ніхто"...Щаслива блудниця заплакана стояла.За покаяння там перед Христом,Одежу білу від Нього приймала. Л. Шпак