Багато є віршів про ВоскресінняБагато є віршів про Воскресіння. Їх не злічити. Їх не зрахувати.«Христос Воскрес»! – Лунає в поколіннях.«Воістину Воскрес!» - Звучить в віках. Подію цю усі ми добре знаєм. Вона в нас закарбована в серцях. Та ми про неї раз у рік згадаєм,А далі знову: Смуток, біль та страх. Христос Воскрес! Усі це пам’ятають,Коли приходять Великодні дні. А далі знову Бога розпинаютьГріхами на Голгофському хресті. Чомусь так є. Будинок прибираємТак особливо теж лиш раз на рік. Бо ж буде Пасха. Всі так поспішають… Та забуваєм закутки душіОглянути… Й зробити серце чистим,Зробити чистим свій духовний дім. Прикрасити його так урочистоЩоб міг Христос воскреснути у нім. Давно вже серце на замок закрите. Обряд та звичай… Для людей це єПричиною із рідними зустрітись,Обговорити й вирішить своє… А Той, для Кого, і було це святоХто все віддав , стоїть у стороні. Немає часу… Треба поспішати… Так швидко линуть ці Пасхальні дні. Й від цього всього хочеться ридати… Спиніться, ЛЮДИ! Наш Христос – ВОСКРЕС! Ні, не потрібно сяяти й блищати,Якщо той блиск давно із серця щез. І не столи потрібно накривати. Бо без Ісуса все це надарма. Давайте краще, серце очищатиВід заздрощів, обману і від зла. Бо наш Господь бажає жити в чистім. Й воскреснути Він може тільки в тім,Хто прагне й хоче лиш для Нього жити. Хто прагне й хоче будуватись в Нім. Відкиньмо нині всі земні обряди. Душею й духом істину збагнім,ХРИСТОС ВОСКРЕС – це не вітання з святом,А знак того, що буде усім тим,Хто свої серце й душу очищають,Хто прагне мати місце в небесах,Усіх, хто прихід Господа чекаютьЗ сльозами й болем у своїх очах. Христос – Живий. Бо влади смерть немає,Над Тим, Хто є Творцем всього життя. Тож всіх сьогодні, друзі, закликаюІ нам приготувати всім серця,Щоб Божий Син міг вірою замешкатьУ наших приготовлених домах. Щоб разом з Ним в останній день воскреснутьДля зустрічі святих, на небесах.«Христос Воскрес!» – Лунає скрізь і всюди.«Воістину Воскрес!» – Звучить в цей час. Давайте серце готувати будем,Щоб міг Христос воскреснути у нас. Автор: Артемук Мирослава