Channel Християнські вірші 🌿 - @Christian_poems_2 - №1854
ІСТОРІЯ ЯКА ЗМУШУЄ ЗАДУМАТИСЬ Дитяча лікарня. Онкологічне відділення. Палата для тих, кому жити залишилося недовго. Літня, за шістдесят, санітарка зустрілася поглядом з хлопчиком, який лежав на ліжку."Я повинен ще трошки пожити.До неділі. Тьоть Лєна, можна?"Вся здригнулася. Що говорити?А він дивиться пильно, тривожно...Ще дитина, а в погляді стільки:Біль, приреченість й трішки надії.До неділі дожити б тільки!А життя в ньому ледь жевріє."Мій хороший", - і сльози ковтає.Починають руки тремтіти.Ну хіба до такого звикають?Ні! Бо діти повинні жити."Ти живи, о моя дитино!""Мені б тільки ще до неділі.Привітати маму повинен".І кладе рученята білі.В них - останнє, що може датиСвоїй сплаканій з горя мамі."Тьотю Лєн, ще не можу вмирати.Я зробив це своїми руками."Саморобка з картону. Мій Боже!Як же мамі усе пережити?Цей дарунок від сина не зможеЧимось кращим ніхто замінити.***Онкологія. Страшне слово.Грань між смертю й життям уже стерта.І щоразу вона знову й зновуОбирає собі нові жертви.Серед них і дорослі, і діти.Мов приречені кимось до страти.Місяць, тиждень чи день іще жити.Так виходять з цієї палати.Їм вже більше нічого не треба.Залишились обірвані мрії,І змінилися враз всі потреби.Кожну мить цінувати вже вміють.Двадцять перше століття. РяснієСвіт новинками і відкриттями.Але скільки людей без надії,І від горя сивіють мами.Дорожімо життям. Нехай будутьУсі миті, даровані Богом,Нами з вдячністю прийняті, люди!Так багато нам дано від Нього.І коли навіть все те, що маєм,Нас вже чимось не задовільняє,І коли на життя нарікаєм,Нехай кожен в той час пригадає,Що є ті поряд нас, для кого,Аби жити, всміхатись, любити,Більш не шкода в цім світі нічого.Тож учімось життям дорожити!***А той хлопчик ще жив, і мамуПривітав подарунком щирим,Що зробив своїми руками.Через тиждень помер. Щасливим."Автор Юлія Тонего#Повчальна_історія
1100
25-03-31 02:01