Як хмари відчаю і болюІдуть на тіло хвилями,Згадую випадок чудовий,Що чула я давно колись... То - не письменництва рядочки,І не письменника запал,А проповідник лиш знайомий,Про це колись розповідав. Як гостем був в Сполучених він штатах,І друзі запросили в один день Ось до одного інтернатуСлаборозвинених дітей. Точніше - для відсталих розумово... Що усвідомлювать тяжкіше ще... Той дім стояв серед діброви,Де тополя великі все. Воістину був він красивим,Навкруг спокій і благодать,Та скільки ж треба було силиДітей безумство споглядать. Вони давно повиростали,Та розумом були малі. Все гралися і пустували,В садочку наче ще були. Ось під великим дубом гарним -На вигляд десь шістнадцять їй -Дівчинка ляльку сповивала,Схилившись в ніжності своїй. Один з собою сперечався,Сором'язливо хтось мовчав. Їм роздали усім подарки:Іграшки, солодощі, м'ячі... Потім, солодощі роздавши,Із посмішкою хтось з гостейВмить об'явив спортивне святоДля всіх бажаючих дітей... І безнадійних, і похмурихПідняла голосно сурма. В спортивних платтях і костюмахХлоп'ята вишикувались в ряд. Пояснювали всі старанно:"Бігти по цій доріжці вниз... Хто прибіжить на фініш першим -Отримає приз головний"Підставивши вітру обличчя,Під помах владної руки,Наче птахи, усі побіглиОдин з одним наввипередки. І бігла першою Гертруда,Рукою до фінішу подать. Та ось, все помінялось круто:Дівчинка стала відставать. Була нерівною дорога,І ось, спіткнувшись вмить на ній,Гертруда накрунула ногуІ розпласталась на землі. Заплакала від сильного тут болюІ подивилась лише дітям вслід... І тут ось сталося такоє, Чому немає назви на землі. Ніби прокинулись хлоп'ята,І якось разом зразу всіОсь повернулися назад вжеДо тої, що лежала на землі. Вони лишились з нею разом. Кожен чимось допомагав:Хтось дмухав на забій щоразу,А хтось дівчині сльози витирав. А хтось ось дівчинку погладив,Забрав смітинку з її кіс,Пилюку хтось змахнув із плаття;Шкода було її до сліз. Потім, пррадившись ще трохи,На руки підняли з землі,І радісно взявшись за руки,До фінішу всі понесли. А як навчилися ці дітиВеликій мудрості, коли?! До перемоги разом йшли всіІ хвору дівчинку несли. Такого рішення простогоВеликим не знайти умам. Який урок любві ХристовоїВони всім показали нам! А не втікать від закульгавших,Щоб в Царство першими ввійти,А підіймати лише впавших,На плечах їх своїх нести. Ми часто падаєм в дорозі Пронизує біль до костей. О, Господи, пішли нам помічВід тих, так схожих на дітей. Автор: Женя Прокопєва пепеклад Л Шпак#Повчальна_історія