Тарас Чорновіл 🇺🇦

Сьогодні вже вибачайте, вечірній сюжет дуже пізній, скорше нічний, бо після опівночі. Але попередньо думав узагалі не записувати, однак сумління загризло. Тож, запрошую: "П'ять років першої зради в Парижі. І як брехня вбиває навіть після смерті…" https://www.youtube.com/watch?v=jX699CqTA2c===Нині не про щось сьогоднішнє, ні, згадаємо про річницю. П’яту річницю великої зради 9 грудня 2019 року на засіданні Нормандської Четвірки в Парижі. Як багато нинішніх страшних трагедій були започатковані й стали невідворотними саме там і тоді. Ні, звісно, щось стало остаточним через пару тижнів, коли наш вирок помчав звітувати й отримувати інструкції від безпосереднього куратора патрушева в Омані. А дещо спрямувало нашу історію на криваву стежку, коли заради цієї нагоди заглянути в свинячі зіньки кремлівському диктатору він наказав Кучмі підписати оту так звану «Формулу Штайнмайєра» (насправді, лаврова). А вже в Парижі задоволено й сам під цим фатальним пунктом поставив свій підпис. А ще заради цієї миті свого найвищого щастя він відмовився від шляху до НАТО й саботував ювілейний саміт в Лондоні. Хоча, мабуть, наймудріше буде визнати, що страшна невідворотність звершилася ще в день, коли моя країна втратила розум і обрала для себе війну, злидні та безправ’я…Сьогоднішній сюжет має мету трошки відновити ті фатальні обставини, пов’язані із зрадою, яка сталася саме 9 грудня 2019 року. І друге. Це те, що брехня вбиває. Убиває своєю зневагою і після смерті. Того дня в Парижі була започаткована дорога до трагедії, яка забрала сотні тисяч життів. І навіть їх гідно пошанувати та визнати ця влада неспроможна або й не бажає. Ще трошки нагадую про те ганебне крутійство навколо елементарного свого обов’язку – відзвітувати перед народом України, скількох життів йому коштувала твоя політика, оті криваві «шашличкі на майскіє», мародерство на озброєннях, розкрадені кошти на фортифікації і дрони. Якщо вже не пояснити та попросити прощення, то хоч назвати… І тут ні каплі гідності й скорботи, тільки фіглярство та блазнювання… Гірко.

Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "«Моніка завжди погоджується на все...» 9.XII.2019 – 7.XII.2024. Чи припустимо втрачати суб’єктність?" Запрошую:https://www.youtube.com/watch?v=NEFk7hONqkQ===До старої приповідки: «ніколи так не брешуть, як після рибалки та перед виборами» можна добавити ще один пункт «після вояжів Зе та Єрмака». Згадую отих журнашлюшок, які бикували проти Порошенка з футболочками «Я тобі не дорогенька», саме вони й уже новіша зміна вилизувачів після цих двох вояжів створили якусь паралельну реальність із двома «найвидатнішими лідорами сучасності». А ще «найпотужнішими, найпереможнішими, найстоякішими…». От правда ж про другу найдревнішу, але тільки з додатком, що про зе-журналістику й блогосферу. А що ж було насправді? Для Єрмака й Зелінскі явно нічого доброго. Для України – хто зна. Єрмак мені зараз не цікавий, схоже, що його плани порятунку своєї шкуру й персональної легітимізації провалюються. Як буде час і ніщо серйозніше не переважить, то може завтра про це зроблю запис.А поки про Зе в Парижі. Мене лякає символіка. Ні, не та з жовтою краваткою Трампа. Навряд, чи це спеціально, він любить такі кольори. Але певний символ у цьому є – Зеленський і зовнішньо, і внутрішньо цілковито позбавлений хоч чогось українського – типовий совок та за виглядом і повадками ніби візитер з бурхливих 90-их у гопницькому прикиді. А Трамп ніби символ того, хто тепер без цього стрьомного мальчіка буде займатися українськими справами. Але я про інше. 9 грудня 2019 року в Парижі Зе відкрив дорогу до великої війни і зради, підписавши на Нормандській четвірці так звану «формулу лаврова-Штайнмайєра», а потім на отій близькості «очі в очі» з путлєром явно погоджувався на все. Практично рівно за 5 років 7 грудня 2024 року в тому самому Парижі той самий Зе із собачою відданістю вже пробував заглянути в очі новому потенційному хазяїну Трампу. От лише той, судячи з коментарів радників, погидував. Але всі вимоги Зе виконувати готовий так само без зайвих заперечень. Хіба десь опісля щось відбрешеться. Більше тут не буду переказувати зміст. Цей сюжет про ті деталі, які реально розкривають атмосферу тих пів години розмови двох політиків і оджного … А ще про те, чи можливі ситуації, коли втрата суб’єктності може на короткий час бути корисною та чи зумів Макрон зацікавити Трампа Європою? А ще, чому від усього цього так жахливо соромно.

Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі.: "Як легко знищити здобуту кров’ю репутацію та демонтувати цілу країну. Тільки пару штрихів виконання". От лише доки ютюб його опрацював, по одному пункту таки прийшла розв'язка. Щойно зробили крок назад - мінпропаганди таки довелося звільнити одіозного медведчуківця й афериста Сергія Бикова. Розголос пішов доволі швидко. Хоч щось доброго. Але він знову десь вирине, як не в міністерстві то десь в опі. Запрошую до перегляду:https://www.youtube.com/watch?v=iVx2EXVENSA===Цей сюжет не на якусь єдину цілісну тему. Тут трошки про те, чому ті, кому безвідповідальні виборці вручили країну, настільки свідомо її демонтують – отака брудно-зелена ліквідаційна комісія. Чи саме завдання стерти Україну з карти світу, як державу, яку вони й їхні родини завжди вважали історичним непорозумінням, є тут первинним, чи все ж в основі корупція, нажива й зловживання владою, а те що держава руйнується, програє у війні, втрачає репутацію, сприймається, як прийнятний побічний ефект?І як ілюстрації – кілька повідомлень, які виринули вчора й сьогодні. Якось на них більшість наших ЛСДшників не хочуть звертати увагу – ну, це ж не в Порошенка «соломинку в оці» вишукувати… А насправді, коли вдуматися, це все страшно дико. Прорашистського медведчуківського шахрая й пропагандиста ставлять керівником нового центру стратегічних комунікацій у нинішньому міністервстві пропаганди (про культуру специфічний міністр і приятель Єрмака й не задумувався). На що це спрямовано, як не на введення принципів інформаційної цензури й викривлення правди, як у мерзенному совку.Не так давно призначена міністром юстиції віце-прем’єр із євро- та євроатлантичної інтеграції, офіційно звинувачена в скоєнні важкого корупційного злочину особа сьогодні вимагає таки ухвалити закон, за яким до 10 років можна садити журналістів та викривачів, які розголосять дані з реєстрів, що підтверджують корупцію таких, як вона. Ще Кабмін вирішив отак узяти й підімнути під себе й під тотальний контроль сферу перекладацької діяльності. Але таке вже було – я добре пригадую СРСР і контроль КГБ.І на Радбезі ООН якийсь навіть не передбачений Конституцією завгосп відправляє виступати свою секретарку. Бо він так хоче. А посол і міністр мусять мовчати й погоджуватися, бо так захотів новий хазяїн життя… І за деякими даними ця асистентка ледь не сантехніка зеленої опи має намір посісти місце нашого постпреда в ООН. Досвід, вміння, репутація? Облиште. Нею ж начальство задоволене, а ще вона показала лояльність, обливаючи брудом тих, на кого хазяї пальцем вказували. Чому б дівчинку не віддячити гарною посадою. Он, сексологиню ж за якісь послуги нагородили посадою посла… Після такого вже не дивуєшся, що в нас московську ескортницю відправляють представляти країну в НАТО, телевізійного блазня будувати суспільні контакти в США, весільного тамаду відправляють в ОБСЄ… А кого в нас президентом обрали???У міжнародній політиці та й у житті країни ніщо не дається так важко й не втрачається так легко, як репутація. Через недружніх сусідів наша переважно мовчазна нація століттями мала несправедливо підіпсовану репутацію – чого нам тільки не приписували… Старання Ющенка та Порошенка її змінити дали свій ефект, але щоразу перекреслювалися вибором «мудрого наріду». Але раптом страшна трагедія і неймовірний героїзм усе різко змінили. Репутація України нарешті очистилася від несправедливої неправди. Комусь було дуже потрібно, щоб ми її знову так стрімко втрачали…

Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "Із США без любові. Чи можна зробити ще гірше? Так. Відправити «налагоджувати» стосунки одіозного завгоспа". Запрошую:https://www.youtube.com/watch?v=mRuHYvY5BNg===Сьогодні продовження до вчорашньої теми щодо міжнародних подій і того маразму, якого все більше в нашій зовнішній політиці та в атмосфері довкола нашого іміджу в США. Але спершу про дещо обнадійливе та корисне. Маємо, принаймні, спробу відвоювати позитивні позиції, чим займається Порошенко, попри вічні палиці в колеса від цієї укрвлади. Вчора він працював переважно із представниками чинної адміністрації. Сьогодні пішла вже робота з прицілом на майбутнє. У Вашингтоні розпочався триденний саміт Міжнародного Демократичного Союзу, основою якого є Республіканська партія США. Маємо певні сподівання. От лише чи вдасться розгребти ті завали, які навалили своєю бикоко-дипломатією Зеленський і його дефективні менеджери?Але, щоб остаточно добити перспективи, до Вашингтону сам себе делегував головний завгосп зеленої опи Єрмак. Називається цей вояж «візитом для налагодження стосунків з новою владною командою». Оскільки завдяки своєму бикуванню щодо Вікторії Спартц та провокаціям і підставам супроти самого Трампа Єрмак у середовищі республіканців особа вкрай одіозна, він вирішив прикритися двома важливими міністрами: Свириденко – економіки, вона ж перший віце-прем’єр і Умеровим – міноборони. І цим тільки подвійно нагадив. Бо коли такого рівня урядовців можна зривати на вояж з єдиною потребою прикривати зад одіозному персонажу й носити папочку та подавати каву цьому дрібному клерку, то така країна дійсно викликає лише жорстке несприйняття та насмішки в якогось Маска чи Трампа молодшого. Ще раз. Можна було вигадувати різні варіанти налагодження стосунків. Обрали навіть не найгірший. Вибрали той, який узагалі не варіант!І на завершення вирішив добавити трохи відвертого трешу, що зараз звучить у наближених до Трампа інформаційних потоках від того ж Тайка Карлсона. І це на фоні того, що в москві вже реально ведуться якісь переговори первинного рівня без допуску України. А такі карлсони ще й виконують роль інформаційного прикриття. Ну, й абсолютний маразм – це свіжий дурдом від рашиста Небендзі. Ту дурість можна поки й не розглядати та на неї не реагувати. Бо в ООН сидить представниця США Лінда Томас Грінфілд, яка добре знає ціну рашистській брехні й у Держдеп відправляє хіба повідомлення в стилі «Небендзя сьогодні знову … ротом». Але я про все це згадую, бо на фоні цілковитого провалу нашої зовнішньої політики й дипломатії це все московське сміття буде збирати й конспектувати нова постпредка в ООН Еліз Стефанік, яка із симпатіями до України попрощалася після бикувань Єрмака проти Спартц. І передаватиме цей треш Тулсі Габбард, яка розраховує посісти крісло керівника Національної розвідки, й саме вона буде щоранку надавати президенту короткий перелік важливих, на її думку, повідомлень від розвідок та дипломатів. Це та сама Габбард, що досі вірила в секретні біолабораторії в Україні. То й у розп’ятих хлопчиків від Небендзі повірить…Я не хочу нікого й нічим лякати. Нічого не втрачено і все ще можна налагодити. Але, коли у вас є поважані й дорослі політики, а ви на переговори й зустрічі офіційно відправляєте мавп, то готуйтеся, що вам запропонують переміститися в клітку з мавп’ячими какашками. Бо в світовій політиці принцип «Як постелиш, так і ляжеш», діє навіть чіткіше, ніж у буденному житті.

Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "Шлях до НАТО під «калінку-малінку», чи послідовно й переконливо? І чим займається Порошенко в США?" Запрошую:https://www.youtube.com/watch?v=j6iumpGgV7w===Сьогодні без довгих передмов. Пару днів відстежував оті танці нашого Зе і його горе-влади навколо теми НАТО, безпекових гарантій, західної підтримки. І чим детальніше приглядаєшся до внутрішніх мотивів усієї цієї дикої непослідовності, коли за пару днів тричі діаметрально міняється позиція, тим більше здається, що ці хороводи ведуться явно під мелодію «калінка-малінка» чи що там ще популярне на болотах… Спонукала до сьогоднішнього сюжету якась дивна чи то заява, чи умисний пробний вкид від МЗС про відмову від усієї макулатури, яку Зе попідписував, видаючи ті декларації про наміри за «угоди про гарантії безпеки». От мені б тільки радіти. А так і проривається: «Не вірю!» Бо насправді, це елементарне крутійство і жодної мети зміцнити безпеку чи наблизити вступ до НАТО й не ставилося.А в той самий час можемо спостерігати за серією візитів п’ятого Президента України Петра Порошенка. І от ніби ж більшість тез співпадають. А відчуття і в нас, і в західних союзників протилежні – довіра й повага. Бо щиро, мудро й послідовно. Але зараз не про самі слова. Про викрутаси Зеленського я трошки тут розповідав напередодні. А позиція Порошенка практично незмінна упродовж років. Мова про справи. Трошки вирішив поділитися оцінками й очікуваннями від візиту Порошенка до США. Бо по зомбі-марафону цього не розкажуть. На партійних ресурсах Євросолідарності чи власних Порошенка є виклад фактів. А я вирішив дещо оцінити й прокоментувати від себе. Властиво, про це сьогоднішній сюжет.

Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "Розвідники: наші й ворожі, або де наш Мосад? 50-ліття Червінського. Справа про зраду Зе й Деркача…" Запрошую: https://www.youtube.com/watch?v=SYVsdQWQOrc===Сьогодні точно пам’ятав, що маю моральний обов’язок поділитися кількома думками про нашого неймовірного розвідника й народного героя України Романа Червінського. Він сьогодні святкує своє 50-річчя. На щастя, в колі родини, а в не жахливих казематах ще за царату зведеного сізо в Кропивницькому. Але на дуже умовній волі – злочинна влада досі його тримає під домашнім арештом. Хоча, в країні, де руйнуються людські права й свободи, знову актуальною стає згадка про малу й велику зону. Малу – місце заґратованої неволі. Й велика – позбавлений свободи світ назовні, те, що при Зе-владі все частіше називають великим концтабором. До ювілею нашого неймовірного розвідника вирішив зробити пару таких паралелей із еталонним для більшості рівня спецслужби Моссадом. Ми ж чуємо, як наші співгромадяни, стискаючи кулачки, вигукують: «Де наш Моссад?!» А ми їм відповідаємо, що український Моссад в особі найкращого розвідника Романа Червінського у полоні нашого колаборантського режиму внутрішньої окупації. От лише спецам того справжнього ізраїльського Моссаду до деяких досягнень Червінського ще рости й рости… Про все це перша частина.Друга половина також про розвідників, та таки про цілу ворожу ДРГ найвищого рівня. Доки я думав про тему, бо ж не мудрагелити слідом за деким з колег, що, окрім зміни білизни, було в тій валізці Олафа Шольца, тему підкинув звинувачений у держзраді нардеп екс-слуга Дубінський. Він сьогодні в дуже відповідний час і у вельми відповідному місці звинуватив Зе у держзраді, скоєній Андрієм Деркачем. Та ми ж ніби про все це вже давно знали чи здогадувалися. І сам Дубінеску вже про це казав. Але зараз дещо змінюється. І в статусі Деркача, і в становищі Зеленського, якому залишається хіба божевілля симулювати, хоча воно й так наявне, щоб його не ловили незабаром по всьому світі. І факт, що суд безумовно приєднав заяву Дубінського до справи… Є там дещо не дуже своєчасне для України. Але про такі наслідки треба було в 2019-му думати. А поки тут спробував розставити деякі акценти, які вважаю значимими й недооціненими.

Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "Вікторія Спартц – коротке інтерв’ю на CNN і серйозні теми для роздумів та чітко розставлені акценти". Запрошую:https://www.youtube.com/watch?v=y_04N0KwREQ===Коротеньке інтерв’ю Вікторії Спартц для CNN, яке наробило дуже багато шуму. Дві основні частини. Першу зразу окупували провладні медіа й явно за прямою вказівкою стали розганяти під загальним пропагандистським соусом «як американці хочуть відправити на смерть наших дітей, замість надавати зброю». Хоча, насправді в тому короткому вислові йдеться про зовсім інше – про необхідність владі й народу під час війни вчитися жити за законами війни, а не в світі тупих реприз свого блювотного кварталу, корупційних схем та неприхованої підготовки до виборів. Так, цей вислів сформульований невміло, а апеляція до часів СРСР узагалі робить його дратівливим і несприйнятним. Але це реально важливе попередження для нас, у тому числі й щодо тих загроз, які тільки зростуть, якщо буде оголошене якесь перемир’я.До речі, ніхто не зробив акценту на отій коротенькій фразі між двома невеликими блоками цього виступу, що Трамп спробує встановити припинення вогню, «але припинення вогню – це тимчасове рішення». І саме про цю тимчасовість також потрібно нам поговорити, бо отой, імовірно, незначний часовий проміжок ми або використаєм, як сказано вище, й тоді на нас навряд, чи хтось ризикне напасти, а союзники самі запропонують підтримку й допомогу. Або ж ми опинимося повністю демобілізовані (в прямому й переносному значенні) і сам на сам з ворогом, який уже не повторить помилок 2022 року…І щоб цього не сталося, слід розібратися із тими, про кого вона сказала дуже мітку фразу: «Дуже важко, коли у вас є лідери, які не прагнуть виграти війну». Це окремий блок із жорсткою й, головне, правдивою критикою Зеленського. Тут усе неймовірно точно. На жаль Вікторія Спартц, яка на початку війни зуміла зібрати на підтримку України реально потужну команду республіканців, сьогодні скорше вороже настроєна щодо допомоги нашій державі. Але Зеленський разом із своїми кротами навіть не уявляв тоді в липні 2022 року, якого ворога для себе й єрмаків-татарових створив. Але вони й наша жахлива проблема. Тому, попри контраверсійність постаті самої Вікторії Спартц, вона може відіграти тепер хорошу роль, щоб витягнути на світло й максимально видавити з нашої дійсності цих персонажів. У ній говорить образа. У нас потреба очистити Україну. От лише не сподіваймося, що хтось за нас зробить нашу роботу.

Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "Мрії про «справедливий мир» і політика реальності від Кіта Келлога. Умови миру – погляд із США…" Запрошую:https://www.youtube.com/watch?v=8tmnOXt4uNs===Дональд Трамп визначився з кандидатурою Кіта Келлога на посаду спецпредставника США щодо України та росії. І це дає підстави значно чіткіше моделювати близькі події: припинення вогню, перемир’я, а також позиції, які готові визнати за Україною та нашим ворогом ті, хто будуть диктувати умови. Прогнози й оцінки полегшує те, що Келлог ще в липні представив Трампу й громадськості основні принципи свого плану. Тоді він з великим скепсисом, але все ж казав, що Україні потрібно допомогти зайти в ці переговори із сильними позиціями. На жаль, з того часу укрвладою було зроблено надто багато для того, щоб ці сильні позиції більше не розглядалися. Я спробував для початку вималювати ту ретроспективу, через яку в США дивляться на війну й перспективи в ній України. У нас скоро будуть усі, а найперше Зе і його пропагандисти, кричати, як нас кинули, як домовилися проти нас з москвою. Ні. Це тільки жалюгідне самовиправдання. Американці мали змогу оцінити рукотворне руйнування шляху до перемоги України. Перемога ж може бути різною, але це точно не поразка. Переконаний, що зараз нам продиктують умови, в яких Україні відведена роль сторони, яка програє у війні. З усіма наслідками цього. Завдання США зробити все так, щоб поразка України вже в переговорах не стала абсолютною катастрофою, хоча всі так звані «компроміси» будуть виключно за наш рахунок. Найперше, територіально, але й частково політично. А москва не повинна вповні насолодитися й, головне, скористатися своїм тріумфом. Бо переможцем має стати не путін і тим більше не Зеленський, а тільки Трамп.Сьогоднішній сюжет якраз про ці реалії, в яких найімовірніше, будуть вестися переговори й визначатиметься наше майбутнє. Для Трампа й Келлога нема такого поняття, як «справедливий мир». Не існує. Щоб його отримати, треба було просто не допуститися наступних речей, які скоїли спершу безвідповідальні виборці, а потім уже ця влада: 2019-21-ий – відмова від підготовки до війни і втрата всього наявного потенціалу, 22-ий – втрачена перемога, 23-ій втрачений шанс на перелом і звільнення хоч частини територій, 24-ий – зруйнована оборона. А ще треба було до переговорів від самого початку допускати дорослих, яких поважають і через яких проектують повагу й на всю країну. А інакше залишається ота «реальна політика», яка нині не на нашу користь, бо там нема такого поняття, як «справедливий мир»…

Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "Викриття Єрмака у Бігуса? Не смішіть! Подарунок до уродин і до дуже хтивих та підступних виборів…" Запрошую:https://www.youtube.com/watch?v=iHGsBfbqYyA===Другий день несеться звідусіль: «У Бігуса розслідування про Єрмака, викриття і вся правда!» Хто не дивився, може й ведуться. Я тримався-тримався, але таки спокусився, переглянув. Та не з моїм діабетом таку солоденьку жуйку споживати! Які викриття? Яка вся правда? Та правди, окрім кількох другорядних фактів з біографії, там навіть близько нема. Отакий собі подарунок завгоспу до дня уродин. Та й то він сам усе це дійство не тільки продюсував, але й своїх режисерів та редакторів пригнав, а відверто лизоблюдський текст із усіма вигідними Єрмаку під дану ситуацію акцентами явно його протеже Литвин писав, а сам завгосп перевіряв і корегував. Там створений саме такий образ, який треба продавати тим людям, які вже колись проголосували за Зеленського (в їх критичне мислення Єрмак явно не вірить і має в цьому рацію), але самого Зе встигли розлюбити. Отакий свавільний мачо, який топче конституцію, порушує всі правила, але вершить світову політику, рятує країну й усе вирішує замість інфантильного й безвольного зєпрідента. Зате про те, що українці й українчики не люблять – гарантовано ні-ні!Ну, скажете ви, неінтелектуальні люди часто страждають надмірним нарцисизмом. Це явно про Єрмака. І варто було про таке спеціальний сюжет записувати? Звісно, що ні. Якби це був тільки спалах крайньої самозакоханості ще одного зеленого нарциса, я б гарантовано це проігнорував. От лише видається мені, що це був не тільки подарунок самому собі улюбленому на уродини, а ще один етап реального дуже хтивого й підлого політичного проєкту. Ні, Єрмак точно не мітить у президенти. Не конче тому, що розуміє – таких не обирають, скорше тут на певний час інстинкти самозбереження Зе його змусили обрати інший шлях. Переказувати ймовірний і дуже схожий на реальний сценарій тут не стану – дивіться сюжет, там усе сказано. А тут хіба натякну, що однієї миті, коли ми може навіть спроможемося обрати доброго чи прийнятного президента, виявиться, що його повноваження мізерні. А з новообраної Ради, виборами до якої ми злегковажили, вже новостворена коаліція напів фейкових «волонтерських і військових партій» передає президенту кандидатуру прем’єра – вгадайте самі кого… І в руках його та його політпроєктів зосередиться вся влада в країні, а на президента лише всі шишки летітимуть. Кажете, що таке неможливо? Та ну! А що ж сталося влітку 2006 року, коли Віктору Ющенку довелося погодити кандидатуру прем’єр-міністра віктора януковича із усім отим збором табачників, азарових, бойків та інших регіоналів, комуністів, соціалістів… Як казав один класик нашої політики: «Це ж було вже!»Отаку я вам історію на ніч підготував. А поки дякую за ваші перегляди, запрошую підписуватися на мої канали в ютюб і телеграм та прошу про поширення, рекомендації, коментарі і вподобайки.

Посилання на твечірній сюжет у мене на ютюбл-каналі: "«ВПО на ТОТ» – бездушні абревіатури, цинічна маніпуляція людськими долями, байдужа брехня…" Запрошую:https://www.youtube.com/watch?v=JL16cJGw_tk===Сьогодні тільки один зовсім дрібний епізод цинізму, маніпуляцій і брехні. Для тих, хто не відчув на собі ці дві короткі абревіатури: ВПО – внутрішньо переміщені особи й ТОТ – тимчасово окуповані території, все це видасться таким дрібним і не вартим уваги. І краще, щоб ніколи не довелося оцінити весь драматизм, який переживають оті люди, від яких влада відгородилася трьома літерами ВПО та залишила без уваги й реальної підтримки. Схоже, що їх і справді не проти виштовхати на окуповані території, які в цій владі вже давно ніхто не бажає визволяти. Але поки це можна хіба робити чисто матеріальними бездушністю й відторгненням. А потім всенародно оголосити зрадниками. Хтось і справді таким виявиться, а когось зламала безнадія. Але то все зараз ще малопомітні процеси, хіба до Європи потягнулися нові валки втікачів, не знайшовши вдома підтримки. Куди вони будуть вертатися після затихання війни? Мабуть дійсно туди, куди б їх мріяла спровадити зе-влада.А поки в інформаційному просторі розігралася якась дуже непристойна і цинічна афера, в якій замішані виключно слуги Зе. І то далеко не останні в тій владі. Пішло якесь брудне ІПСО на тему, як сотні тисяч оцих ВПО зараз добираються на окуповані території, щоб осісти під владою ворога. Але реально все це ще дуже далеке від дійсності. І для чого це ІПСО не московське, доморощене, але, можливо, на користь москви, так різко почали крутити чільні слуги, чому надали йому максимальної конкретики, а потім так само різко його обірвали аж до покаянь попередніх учасників? Про це сьогоднішній сюжет.