Колись дуже давно, ще за депутатства, довелося мені приймати в себе в міжнародному комітеті одного надзвичайно високопоставленого китайського дядечка - голову міжнародного відділу ЦК компартії Китаю. Це на той час, принаймні, був значиміший бос за міністра закордонних справ. Точно не мого масштабу. Просто виникла якась неув'язка. Він мав зустрічатися з спікером Литвином, а того смикнули на якийсь захід з януковичем. А таких босів просто маринувати небезпечно. І він уже під'хав до Ради. А там нікого - літо, відпустки. Найвищим і єдиним хоч якимсь керівником на місці раптом виявився тільки я. От на мені й спалили ту промашку тривалістю не менше години.Ні, вийшло навіть класно. Він розумів, що це ніякі не переговори, а просто балачка, щоб убити час. Для мене був цікавий досвід, а його посольські піднесли мене до рівня керівника комітету та головного друга китайського народу (потім ще пару років мені відплачували китайським чаєм, вином і регулярними запрошеннями до китайських ресторанів у Києві). Ми реально непогано поспілкувалися, навіть майже щиро вийшло.А на останок я йому переповів один наш тост-побажання: "За мир, дружбу й взаємопорозуміння на українсько-китайському кордоні!" А він розсміявся й каже: "Пане Чорновіл, не приспішуйте події. Щось дуже подібне в нас записано в столітньому плані стратегічного розвитку Китаю"...У столітньому, а пройшло ж тільки років з 13. Однак маоісти вже добралися до Уралу. Партія маоістів там бореться за все хороше й проти всього поганого, а поки найпомітніша в акціях за право на аборти... Якщо для рашистану, то нехай. Хоч усіх до єдиного.