Бувають події, яких не мало відбутися. Об'єктивні обставини абсолютно не сходяться. А суб'єктивні? І вони видаються ніби проти такого перебігу подій. От те, що зараз Zеленський коїть проти оборони України, як руйнує західну підтримку, євроінтеграцію, навіть по конкретних деталях пререкриває напрямки допомоги країні. Чи оті тупі провокації й конфлікти з Польщею, чи зрив за пару місяців аж у трьох випадках надання нам протибалістичної зброї, чи нині така неоковирна відмова виконувати цілком закономірні вимоги ЄС для фінансування та руху до Євросоюзу…

Там довго можна перераховувати цілком усвідомлені дії на шкоду Україні. Але це все, попри злочинну й зрадницьку сутність московського блазня, якось надто безглуздо. По тупості такого ланцюга подій не склепаєш, а свідомо — це ж підставлятися, палитися і, врешті, втратити джерело фінансування, завдяки якому він міг покривати мільярдні розкрадання та підживлювати своє сприйняття у легковірного населення, яке вже починає звіріти від усіх жахливих подій…

Усе це безглуздо, коли тільки оцінюємо шкоду для України. А якщо врахувати вигоди для ерефії і добавити певні реальні події сьогодні та аналогію з колишніми. І тоді раптово картина складається. Я часто шукаю аналогії в подіях різного часу, але із дуже спорідненими персонажами. янукович і Zеленський. Різниця незначна і та явно не на користь Zеленського.

Згадайте, як українці очікували на новий етап євроінтеграції — підписання Угоди про Асоціацію з ЄС. І на диво вміло, хоча із своїм бізнес-інтересами, над нею працювали тодішні регіонали. Ішло до завершення - на Вільнюському саміті ЄС мало відбутися підписання документа, включаючи Зону вільної торгівлі з ЄС, яка на обидві лопатки клала ущербну ЗВТ з рашею та країнами снд. Москва терпіти не захотіла, бо крен у бік ЄС ставав безумовним і навіть нердепи від ПР вихваляли євроінтеграційний курс.

Тоді пуйло наказав януковичу завітати до Сочі. Чи треба говорити, що відразу після тієї розмови в путінбурзі азаров заявив, про "замєдлєніє тємпов євроінтєграціі", а на ділі про відмову від підписання Угоди. Всі подальші події пам'ятаєте: молодіжний Євромайдан, який наляканий путіним янукович наказав розігнати з особливою жорстокістю. Далі Революція Гідності, Небесна Сотня, повалення режиму, вторгнення москальщини…

Те що обговорювали на тій здибанці, сумнівів не викликає. пуйло тиснув і вимагав не підписувати Угоду про Асоціацію. януковичу вона була дуже бажана й потрібна. І з власних спостережень можу стверджувати, що зламати його було найпростіше, тиснучи на параноїдальтні страхи та фобію перед замахом на його життя. Це був далеко не перший випадок, коли януковичем керували, користаючи з його прогресуючих психічних захворювань… Після того візиту в Україні геть усе пішло по іншому.

Тепер Zейло, який дуже боїться за своє нікчемне життя. І явно має психічні проблеми, маніакальні симптоми та фобії. Але йому поки везло — західні лідери за мізерні виконання хоч якихось реформи платили мільярди і демонстрували підтримку. З пуйлом усе було на мазі: власне життя під найбільшими гарантіями, а війна за змовою могла б ще тривати від року й до трьох, тобто, гарантії збереження влади. Отаке собі "покірне телятко, що двох мамок ссе". Хоча на захід він ще й бикував, а от москви панічно боявся. Цей бланс, вигідний для Zе, тривав уже не один рік.

Але для москви виникли нові обставини, коли в середньо строковій перспективі війну треба кінчати, бо надто солодкі перспективи від Трампа й велика загроза, що це все різко обламається. Але вийти з війни навіть на нічиїй — це ж не по пацанячи. Україна повинна жорстко програти війну. Навіть не капітулювати, а саме програти, зазнати фатальних втрат і руйнувань, позбутися більшості західної підтримки та всі інші катастрофічні наслідки.

І тоді настало 21 травня. До Києва секретно привозять спонсора агресії, гаманця путіна, воєнного злочинця абрамовіча. Ми б і не знали про цей візит, якби на раші їхній конфлікт не розкрив цю таємницю й зраду. Що вимагав рашистський олігарх, про що вони домовилися, можна оцінити за наслідками їхньої змови. Різниця між зрадою в Сочі й зрадою на Банковій також не на користь Zеленського. януковича таки приймав особисто путін та погрозами фізичного усунення вибив одну фатальну поступку. Zеленському для переговорів прислали лише наближеного олігарха, який погрозами фізичного усунення вибив десятки фатальних поступок для фактичного руйнування України.

На раші рідко вигадують нові шаблони для тиску чи виправдання агресії, більшість запозичили від гітлера та попередніх своїх напрацювань. Вигадувати нові методи для якогось Zейла не стали б, повторили, тільки в рази масштабніше варіант видавлювання поступок і зради з януковича.

І один і другий під тиском реального чи колективного путіна обрав захист власної шкури, а не порятунок та інтереси України. Такі аналогії допомагають бачити й розуміти причини й прораховувати наслідки там, де нормальна логіка та політологія відпочивають…