#Далі_життя:
Особисті історії Захисників

“Головне те, що в тебе в голові”: ветеран Олександр/ “Рибак” про життя після ампутації

У киянина Олександра пів століття життєвого досвіду. Технарь за освітою, чоловік багато чого перепробував – від тренування дітей у спортзалі до бізнесу сантехсистем для держустанов. Та чим би він не займався, завжди прагнув допомагати людям.

З початком повномасштабного вторгнення не міг залишатися осторонь трагедій співвітчизників, які опинилися у критичній гуманітарній ситуації у прифронтових зонах. Тому у 2022 році на власному авто вивозив біженців із Лимана та Гуляйполя. Коли ж машина зламалася, вирішив укласти контракт і пішов служити сапером та бойовим медиком у 21-шу бригаду.

На Курщині під час виконання завдання підірвався на міні. На жаль, ногу та кисть руки довелося ампутувати. Майже 7 місяців боєць проходив лікування й реабілітацію у столичному військовому шпиталі, пристосовувався до протеза, заново опановував ходьбу. А після знову поїхав до своєї частини.

Через 2,5 місяця залишив службу й повернувся до родини – дружини й 2 синів. Олександр подолав нелегкий шлях адаптації, тому сьогодні допомагає побратимам вчитися жити по-новому після ампутацій.

💬 “Це не найбільша проблема, – переконаний він. – Важливіше – не занепасти духом”.
Аби надихнути своїм прикладом інших Захисників з ампутаціями, ветеран поділився, що підтримувало його під час реабілітації.

💬 “Я лежав із ВАК-системою на нозі – ходити не міг і на візок сісти теж. Однак я підбадьорював хлопців, щоб ніхто з них не зневірився. Адже найголовніше – підняти людині дух. Тепер, коли приїжджаю у свій шпиталь, медсестри завжди мене тепло зустрічають”.

Зараз ветеран опікується бійцями після поранень. Приїжджає на прохання протезного центру й забирає військового з госпіталю. Привозить до спортзалу і вчить, як тримати рівновагу на протезі, а для прикладу й мотивації показує, як сам б'є грушу ногами, а також протезом.

💬 “Дехто повертається додому зовсім пригнічений: ноги немає – все, кінець! А я кажу: “Ну то й що? Чим це тобі заважає? Ось я за кермом їжджу по всій Україні, займаюся спортом, веду активний спосіб життя”.

І справді Олександр – дуже активна життєрадісна людина, що має різноманітні захоплення. Коли з'являється вільний час, він вирушає до річки ловити рибу, в ліс по гриби або в… тир.
До речі, рибалити його з дитинства навчили батько й дід.

💬 “Дрібна рибка мене не цікавила. Коли зловив першого коропа на 3 кіло, то з'явився спортивний інтерес, а я спортсмен”, – розповідає про себе ветеран.

На риболовлю чоловік брав із собою синів. Не раз вони їздили із ночівлею. Хлопці й досі згадують ляща, якого батько вивудив у Дніпрі й засмажив на кострі, а також юшку, яку варив під час зливи й приніс їм у машину.

Розумітися на грибах, відрізняти їстівні від отруйних Олександра навчив також дід. Тож за можливості він їздить у ліс на тихе полювання.

💬 “Починається грибний сезон – я з дружиною в машину, і вже за 2 години в нас 2 повних відра”, – хизується чоловік.

А любов до стрільби в Олександра зі школи: учнем він займався стрілецьким спортом. Тож зараз залюбки стріляє в тирі.

Потяг до екстриму воїн реалізував на одному із заходів Київ Мілітарі Хабу – на картингу. Чоловік впевнений: після служби варіантів активності і шляхів розвитку та реалізації для ветеранів вистачає, треба лише обрати свій.

💬 “Якщо з головою все нормально і ти готовий боротися далі, ніхто тебе не зупинить. Для ветеранів зараз купа можливостей: хочеш – займайся бізнесом, хочеш – повертайся в армію”.

#Київ_Мілітарі_Хаб #Історії_ветеранів #Життя_після_ампутації #Адаптація_ветеранів

Київ Мілітарі Хаб| Facebook
Київ Мілітарі Хаб| Instagram