#Щоденник_КляксиДругий день Книжкового Арсеналу. Якщо вчорашній день здавався мені виснажливим, то сьогоднішній — поза межами слів. Я щойно повернулася додому: ноги гудуть, очі злипаються, тіло мріє лише про відпочинок… Але в душі — світло. Бо цей день був про зустрічі й обійми.Обійми з тими, хто давно поруч. З тими, кого знаю все життя. І з тими, з ким ми роками бачили лише аватарки — аж поки нарешті не «розвіртуалились». І кожна така зустріч була маленьким святом.Фестиваль знову вирував людським натовпом. Черга на вхід тягнулася, мов нескінченна стрічка. Усюди — іноземні делегації, політики, медійні обличчя. Іноді навіть важко було зрозуміти: це натовп глядачів зібрався, чи охоронців більше, ніж відвідувачів.А що ж особисто в мене? Багато фото, ще більше обіймів, побачила президента з дружиною з відстані п'яти-шести метрів — і жодної купленої книжки. Бо моя сьогоднішня локація — «Вітрина новинок» — вимагала постійної уваги. Але нічого, час на книжки ще буде. Завтра новий день.Ваша #Клякса