Дуже хочу побачити доньку. Кожну ніч уві сні воюєш. На фронті відчуття самотності. Цивільні живуть для себе.Погано було коли втратив сина на війні.Відчував, що можу натворити поганих справ.Дуже багато ненависті було.*Найболючіше…Це втрата ротного, з яким були дуже теплі відносини. Він завів групу на позицію. Він не мав цього робити, мав бути на КСП. Якось трапилось, що вони вибігли з укриття і їх пташка… один раз поранила, а потім дозакинула.Скільки не намагався дізнатись, як це трапилось - не зміг.Тіло досі там. Це вже не наша територія.І це дуже болить.*Дуже хочу побачити доньку. Дуже довго не бачив. Хочеться, щоб все це закінчилось. Але бачу, що кінця і краю цьому немає.***У мене на фронті є тотальне відчуття самотності.Немає близьких людей.Починаєш постійне самокопання. Постійний самоаналіз.Почав виписувати те, що усвідомлював ітак.***Ставлення до людини як до інвентарного майна.Я не хочу бути частиною цього. Але мені доводиться.Турбує те, що не буваю вдома.***Не розумію людей цивільних.Живуть для себе.На фронті не так.Там ніхто не сигналить на дорозі як скажений. Бо всі розуміють всі зі зброєю.Там люди гибнуть.А тут ці люди живуть спокійно.***Пішов з сином на свято. Не можу бачити цивільних і знаходитись серед них. *У В. заїхали. Нам стелили, що там все добре. Але взагалі окопи ніякі.Все облаштовували самі.*Мій поплавок - моя сім'я.Це мій стримуючий фактор, який не дає мені наделать беди.Є відповідальність за сім’ю.*Раніше рибалку любив.А зараз не можу. Важко рибу убить.К*ц*па не шкода. А рибу шкода.Гриби ще можу, а рибалку - ні. У мене зараз одна мета. Дожити до перемоги.Щоб не зря було, що хлопці мої полягли.Надо вижити.*Понабирали людей. Які обмежено придатні.Старічкі обязані їхати.Відчуття несправедливості дуже сильне.Мене не відпускає.*Мені кажуть: Я тебе туди не відправляв.Тіпи, з якими я працював Х років.Ти ж сам туди пішов.Ми тут держим економічний фронт.Ти сантехніку продаєш. Який економічний фронт.Прокинься. Альо.*Емоційний стан дуже піднімається перед виходом.А туди вже приходиш - ти вже там.Там не переживаєш.Саме дольше був на позиціях - 5 місяців.Я командир підрозділу.Зараз тут лікуюсь і дуже за пацанів переживаю.*Сниться побратим, який загинув. І питання собі - чому ми пульс не перевірили.*Розмовляєш з кимось. І навіть коли не хочеш — все одно говориш про війну. Люба розмова про війну. *Кожну ніч воюєш.Днем теж саме.Постійно крутиш і думаєш, що ти не зробив і як можна по-іншому.*У мене не продовження роду. Нічого нема.Мене тримає тільки одна людина. І побратими - їх осталось троє.*Побратим мав стати кумом мені.Він мене витягнув.Я його підколював.Долю секунди. На моїх очах.Його розрубало пополам осколком.Снаряд ліг ближче до менеА осколки більш його ранили.Як косою розрубало.Цей момент мені часто сниться.*Турбує корупція. За що я тут, якщо корупція всюди.Корупціонер страшніше за все. *Відчуваю труднощі з пригадуванням. Не памʼятаю вибух, як дрон прилетів в дах.Я не чув вибух. Але він точно був. Втрата інтересу до того, що цікавило раніше. Хочеться бути одному часто.Відчуваю відрізаність від іншихмало спілкуюсь з іншими. *Я дружині не можу все розказати. Я не знаю чому я тобі це розказав.Воно живе. Воно болить.***Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід з клінічним психологом без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові.Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.Важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу. *Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців - то ось постійна банка:🔗Посиланняhttps://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAPЯкщо це корисно — поставте 💔 або +І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.РЕПОСТ вітається. #ДумкиВійськових@BagnenkoPsy