І якщо людина справді сильна, вона не боїться пояснити, що саме робила, з ким працювала, які рішення просувала, де була права, де помилялася, хто її підтримував, хто відкривав двері, хто давав ресурси і чому її голос так часто звучав саме там, де це було зручно владі.А якщо замість цього починається нервовий спектакль із претензією на святість, то питання стають тільки жорсткішими.Мене не цікавить знищення Берлінської як людини. Мене цікавить інше.Хто і як у цій країні отримує статус морального авторитета.Хто і як заходить у державні процеси.Хто і як торгує власною біографією як індульгенцією.І чому ми знову маємо мовчки ковтати історії про “незамінних людей”, які, коли доходить до простих запитань, раптом поводяться так, ніби їм п’ятнадцять років і весь світ має негайно визнати їхню унікальність.Бо проблема вже давно не лише в Маші Берлінській.Проблема в тому, що у нас будь-хто може надути навколо себе великий міф, зайти з ним у студії, кабінети й державні програми, а потім вимагати, щоб цей міф не перевіряли.А міфи треба перевіряти.Особливо тоді, коли за ними стоять гроші, вплив, оборона і людські життя.Любомир Гайдамака