АвВА INFO 🇺🇦

25 квітня на запрошення #Український католицький університет UCuniversity, Офісу інновацій УКУ та #UCU Alumni спільно з Центром УКУ в Києві в межах стратегічного проєкту «Мережа впливу УКУ» завідувач Народного музею історії міста Авдіївки, випускниця УКУ, Тетяна Переверзєва взяла участь в заході «Від моєї до нашої спадщини: рецепти стійкості та єднання». Під час дискусії, яку модерувала Зоряна Рибчинська, завідувачка кафедри культурології, керівниця бакалаврської програми з культурології Гуманітарного факультету УКУ, всі учасники і учасниці розповіли про спадщину, яку зберігають, і про ту, яку на жаль втратили. В своєму виступі пані Тетяна поділилась досвідомАвдіївської громади в збереженні нематеріальної культурної спадщини.  Кожна родина зберігає власні історії, рецепти, пісні, світлини, звички, слова та спогади. Саме з цих маленьких особистих історій формується велика історія громади.Кожна людина є носієм унікальної історії. І коли ці історії поєднуються, народжується пам’ять громади. Саме тому шлях до сильної, згуртованої спільноти починається з поваги до особистого досвіду кожного її мешканця. Сьогодні, в час великих змін, втрат і переміщень, ця темадля нашої громади набуває особливого значення. Адже збереження особистої спадщини – це не лише про минуле, це і про наше майбутнє. Для громад, які пережили війну, переселення чи руйнування, особливо важливо зберегти нематеріальну спадщину, зв’язки між поколіннями. Щоб зберегти громаду, потрібно почути людину. Щоб створити майбутнє, потрібно цінувати особисту пам’ять як частину спільної спадщини. Авдіївська громада проходить разом шлях від особистої спадщини до спадщини громади – живої, сучасної та спільної для всіх нас. Відділ культури 

Світ належить молоді: у закладах освіти громади відзначили День солідарності молоді24 квітня відзначається день, який об’єднує мільйони молодих людей у всьому світі. Це не просто дата в календарі, а нагадування про те, що голос молоді має силу, а єдність та взаємна підтримка здатні змінювати майбутнє на краще.З цієї нагоди у закладах освіти нашої громади пройшли класні години та тематичні заходи, під час яких учні говорили про важливість солідарності, взаємоповаги та підтримки один одного. Педагоги разом з дітьми обговорювали, як навіть невеликі добрі вчинки можуть зробити світ кращим: допомога однокласнику, добре слово, участь у спільних проєктах або волонтерських ініціативах.Під час заходів учні ділилися власними думками про те, що означає бути небайдужим, як важливо чути одне одного та діяти разом заради спільної мети. Адже саме згуртованість і бажання допомагати роблять молодь справжньою рушійною силою позитивних змін.Такі зустрічі нагадують: навіть маленькі кроки, такі як підтримка, участь у добрих справах чи просте дружнє слово- мають велике значення.Ми різні, але нас об’єднує спільне прагнення до миру, розвитку та справедливості. І саме молодь сьогодні творить той світ, у якому ми будемо жити завтра.Відділ освіти

Зараз в лікарнях у Дніпрі 11 людей після російської атаки проти міста. Триває рятувальна операція на місці удару по житловому будинку. Під завалами ще можуть бути люди. Практично всю ніч росіяни били по Дніпру та по інших наших містах і громадах. Станом на зараз відомо, що загалом поранено понад 30 людей по Україні. Є також постраждалі на Чернігівщині, Одещині, Харківщині. На жаль, є загиблі. Чотири людини було вбито. Мої співчуття рідним та близьким.Тактика в росіян без змін: ударні дрони, крилаті ракети й значна кількість балістики. Більшість мішеней – звичайна інфраструктура в містах. Пошкоджені житлові будинки, енергетика, підприємства. Кожен такий удар має нагадувати партнерам, що ситуація потребує негайних і жорстких дій, оперативного посилення нашої ППО. І я вдячний за рішення в четвер під час зустрічей на Кіпрі про додаткові внески у програму PURL. Є політичні рішення кількох європейських країн, і важливо, щоб вони були реалізовані якнайшвидше. Також маємо рухатись уже й до 21-го пакету європейських санкцій проти Росії. Пауза через блокування 20-го пакету дала агресору додатковий час на адаптацію – важливо цьому протидіяти. Ми вже спілкуємося з командою ЄС щодо можливих нових санкційних кроків. Головне – суттєво обмежити можливості російської військової промисловості. Дякую всім, хто допомагає!

У боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України 8 березня 2025 року загинув стрілець 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади солдат Антон Скрипниченко.Антон народився 17 жовтня 1985 року в місті Авдіївка Донецької області. Саме тут минули його дитинство та юність, тут формувався його характер - відкритий, щирий і сильний.Навчався Антон в Авдіївській загальноосвітній школі №2, після чого продовжив освіту в Донецькому політехнічному технікумі. Ще з юних років він вирізнявся відповідальністю та прагненням до стабільності, що згодом визначило і його професійний шлях.У 2004 році Антон розпочав роботу на ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», де пропрацював багато років. Колеги згадують його як надійного, працьовитого і доброзичливого чоловіка, який завжди був готовий підставити плече.Особливе місце в житті Антона займала родина. Зі своєю майбутньою дружиною він познайомився у 2016 році, а вже у 2018-му вони створили сім’ю. За рік в подружжя народився син, який став для них справжнім сенсом життя.З початком повномасштабного вторгнення росії родина змушена була покинути рідне місто. Дружина з сином переїхали до Вінниці, а чоловік - до Кам’янського, де Антон продовжив працювати за фахом на ПрАТ «Южкокс», намагаючись забезпечити стабільність і безпеку для своїх близьких.У вересні 2024 року чоловік був мобілізований до лав Збройних сил України. Він проходив службу у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Побратими згадують його як людину з внутрішнім стрижнем, спокійного і рішучого, того, хто не втрачав людяності навіть у найскладніших умовах. Уже під час свого першого бойового виходу Антон виніс з поля бою загиблого побратима - вчинок, який говорить сам за себе.8 березня 2025 року поблизу села Лебедівка Курської області життя воїна обірвав удар ворожого дрона.Дружина згадує Антона як людину світла і тепла: «Він умів зробити дім справжнім місцем сили - там, де завжди було спокійно, надійно і по-справжньому щасливо. Для нашого сина він назавжди залишиться прикладом любові, турботи і гідності».Антону Скрипниченку назавжди - 39 років…У нього залишилися дружина, син та мати.Поховали захисника у місті Вінниця на Сабарівському кладовищі, на Алеї Слави - з усіма військовими почестями.Світла пам’ять про Антона назавжди житиме в серцях рідних, близьких і побратимів - як про людину щиру, мужню і віддану.Вічна пам’ять Герою.

В Авдіївській міській військовій адміністрації визначили пріоритети роботи на тиждень20 квітня 2026 року на базі гуманітарного хабу «Авдіївка. ВПОраємось. Кам’янське» відбулася робоча нарада під головуванням в.о. начальника Авдіївської міської військової адміністрації Євгена УДОВЕНКА.У заході взяли участь заступник начальника МВА Юлія КОТОВА, а також керівники профільних відділів та управлінь адміністрації.Ключовою метою зустрічі стала координація діяльності структурних підрозділів та обговорення стратегічних напрямів роботи. Особливу увагу учасники приділили наступним питанням:• ефективне функціонування мережі гуманітарних хабів;• соціальна підтримка ветеранів та членів їхніх родин;• оптимізація процесів надання гуманітарної допомоги мешканцям громади.Під час наради відбувся конструктивний обмін думками, за результатами якого було окреслено план дій на поточний робочий тиждень. За підсумками обговорення надано відповідні доручення та визначено подальші кроки для реалізації поставлених завдань.

Слідчі Національної поліції та СБУ ведуть зараз розслідування всіх обставин нападу в Києві на звичайних людей. Нападник був ліквідований. Він тримав заручників і одного із заручників, на жаль, убив. Чотирьох людей він убив просто на вулиці. Ще одна жінка померла в лікарні: важке поранення. Мої співчуття рідним та близьким загиблих. Чотирьох заручників вдалося врятувати. Станом на цей час відомо, що 14 людей були поранені. Цифра, на жаль, може збільшитись: люди ще звертаються по допомогу. Серед поранених хлопчик, йому 12 років. Лікарі надають необхідну допомогу. Бажаємо якнайшвидшого одужання пораненим. Відомо, що нападник підпалив квартиру, перед тим як вийти зі зброєю на вулицю. Раніше він вже притягувався до кримінальної відповідальності. Довго жив на Донеччині, народився в Росії.Зараз зʼясовується все, що може бути про нього відомо і чому він таке наробив. Треба перевірити кожну деталь. В роботі у слідчих кілька версій. Усі його електронні пристрої, телефон, усі звʼязки будуть перевірені. Міністр внутрішніх справ України, Служба безпеки України та Генеральний прокурор України будуть інформувати суспільство. Уся перевірена інформація має бути надана нашим людям.

🌿 Свій «ключ» до мистецтва: як ми побували в Саду присутності 🎨🤝 Дружня спільнота активних і небайдужих, об’єднана у клубі «СуперВІК» гуманітарного хабу «Авдіївка. ВПОраємось! Бровари», разом відвідала Броварський краєзнавчий музей та виставку олійного живопису Ахметової Літи Олегівни «Сад присутності». Це була тепла і дуже жива зустріч із мистецтвом.📅 Подію приурочили до Дня пам’яток історії та культури України. І хоча цього разу ми знайомились не з пам’ятками у звичному розумінні, ми доторкнулися до сучасності — до бачення художниці, яка творить тут і зараз.🖼 У «Саді присутності» кожен ніби знаходить свій ключ — до емоцій, спогадів або внутрішнього спокою. Картини говорять по-різному, але точно не залишають байдужими.💃 Особливо зачепила робота «Коханці в танці» — і назва, і сам образ дуже влучні, емоційні, з настроєм руху й життя.🍂 А картина «Повернення додому в жовтні» взагалі не відпускала — у ній щось дуже близьке, тихе і водночас глибоке, що хочеться ще довго відчувати.💙 Такі зустрічі — це про паузу, про відчуття поручності і про те, що навіть у непрості часи є місце для краси, думок і натхнення. Разом — завжди тепліше.

📢 Грошова допомога на оренду житла (2026) – відкрито збір заявок на участь!🏡БФ «Право на захист» разом з УВКБ ООН надає можливість отримати допомогу в оплаті оренди житла на 6 місяців для ВПО та осіб, що повернулися з-за кордону. 📍 Регіони: Київ і область, Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська, Полтавська обл.👤 Хто може подати заявку:• ВПО (після 24.02.2022);• Евакуйовані особи (переміщення до 6 місяців через загрозу безпеці);• Особи, які повернулися із-за кордону менше 1 року тому, які виїхали через військові дії після 24.02.2022 (якщо їх житло пошкоджене/ зруйноване/ непридатне для проживання).👉 За умови, що ці особи: - Мешкають в МТП та гуртожитках; - Приватному житлі під загрозою виселення (фінансова неспроможність оплати через ріст оренди; продаж житла чи повернення власників); - Приватному житлі з неналежними умовами (аварійність, перенаселення, небезпека);💰 Що надається:• Оплата оренди житла за 6 місяців• Юридичні та кар'єрні консультації ⚠️ Важливо:• Особи та родини - раніше не отримували грошову допомогу на оренду; • Потрібен план покращення власного фінансового становища для самостійної оплати оренди в майбутньому (працевлаштування, перенавчання, відкриття власної справи).📩 Подати заявку: Анкета❗️ Анкета не гарантує участі! Деталі на сайті "Право на захист"

Найбільший дипломатичний пріоритет для України зараз – співпраця заради ППО. Ми щодня потребуємо ракет для ППО – щодня росіяни продовжують свої удари по наших містах. Тільки за минулу добу – жорстокі удари по Дніпру, Черкасах, Харкову, Кривому Рогу, Чернігову, Донеччині, Запоріжжю. Тільки у Дніпрі вчора п’ятеро людей були вбиті російським ударом… У Черкасах загинув маленький хлопчик – йому було вісім років… У Запоріжжі від удару по автобусній зупинці теж загинула людина. Мої співчуття рідним та близьким. Росія не змінює тактики комбінованих ударів, і треба бути готовими до збиття всіх типів повітряних цілей. Саме тому програма PURL, яка дозволяє нам отримувати необхідні антибалістичні ракети, повинна працювати й надалі. Цими днями ми забезпечили додаткові внески Німеччини та Норвегії в програму. Також є домовленість із Німеччиною щодо ракет PAC-2 для нашої ППО і додаткових пускових для систем IRIS-Т. Є домовленість і з Норвегією щодо посилення нашої ППО. Готуємо нові домовленості і з іншими нашими партнерами. Кожен такий результат гарантує захист тисяч життів українців. Працюємо і для того, щоб тут, у Європі, ми могли виробляти разом із партнерами всі необхідні системи ППО, ракети до них та кожен із типів дронів, без яких неможлива реальна оборона в сучасній війні. За результатами цього тижня ми забезпечимо Україні можливості додаткового посилення завдяки спільній роботі з європейцями по дронах та по спільному виробництву. На кожен російський удар будуть наші відповіді – наші далекобійні санкції проти агресора, наш внутрішній розвиток системи захисту й наша співпраця з партнерами, які реально цінують життя. Дякую всім, хто допомагає!

У боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України 28 лютого 2025 року загинув оператор безпілотних літальних апаратів солдат Родіон Свинарьов.Родіон народився 6 квітня 1998 року в місті Авдіївка Донецької області. Саме тут минули його дитинство і юність, тут він зробив свої перші життєві кроки та зустрів кохання.Зі своєю майбутньою дружиною Софією Родіон познайомився ще у шкільні роки. Вони були разом із 15 років - разом дорослішали, будували життя і підтримували одне одного. Їх поєднували роки спільного шляху, щирі почуття та міцна родина. Подружжя виховувало двох синів, для яких Родіон був люблячим і турботливим батьком.Після закінчення школи Родіон обрав робітничу професію та вступив до Авдіївського професійно-технічного училища №43, де здобув фах електрогазозварника. Працював у рідному місті в будівельній сфері в приватній організації. Його знали як сумлінного, працьовитого і відповідального працівника.З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році життя родини змінилося. 1 квітня вони ухвалили рішення виїхати до Дніпра, рятуючи себе і дітей від війни. Там Родіон влаштувався на роботу і продовжив забезпечувати родину.У жовтні 2024 року Родіона мобілізували. Він пройшов військове навчання у Великій Британії, після чого повернувся до України та став до служби. Обрав шлях захисника свідомо - попри можливість залишитися за кордоном, він відмовився.За словами близьких, знайомі пропонували йому не повертатися, обіцяли допомогти з роботою за межами України. Але Родіон твердо відповів: він хоче служити своїй державі і обов’язково повернеться додому. Він не шукав легших шляхів і не тікав від відповідальності.Після повернення хлопець служив оператором безпілотних літальних апаратів у складі 23-ї окремої механізованої бригади. Побратими відзначали його як дуже здібного і надійного оператора - людину, яка швидко навчалася, чітко виконувала завдання і впевнено діяла в бойових умовах.За словами Софії, він по-справжньому любив свою справу. Йому подобалося те, що він робить, і він відчував, що знаходиться на своєму місці.28 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Розлив Донецької області Родіон загинув під час виконання бойового завдання. У той момент їхній підрозділ мали замінити, однак під час ротації по позиції вдарив ворожий мінометний снаряд. Родіон загинув на місці.Йому назавжди залишилося 26 років.Родіон рано лишився без батьків - вони пішли з життя ще до цих подій. У нього залишилися дружина Софія та двоє маленьких синів, яким сьогодні 6 та 10 років, для яких він був цілим світом.Рідні та близькі згадують його як веселого, щирого і дуже працьовитого чоловіка. Він надзвичайно любив дітей, був турботливим батьком і людиною великого серця. Відповідальний, прямий і чесний - таким він залишиться у пам’яті всіх, хто його знав.Родіона поховали у місті Дніпро на Краснопільському кладовищі з усіма військовими почестями - гідно і з шаною, як воїна, який віддав найцінніше, що мав, - своє життя - за Україну.Його життя обірвалося надто рано, але його вибір - бути поруч зі своєю країною у найважчий час - назавжди залишиться свідченням мужності, гідності та справжньої любові до України.Вічна пам’ять Герою.