День третій. Коли традиції оживають. Третій день нашої дослідницької мандрівки розпочався там, де Косів звучить, пахне й дивує кольорами – назнаменитому косівському ринку. Серед різьблених виробів, кераміки, вишитих сорочок, тканих ліжників, прикрас і традиційного одягу дослідниці шукали речі, у яких майстри зберігають історії своїх родин та краю. Під час базарювання дівчата уважно розглядали орнаменти, спілкувалися з продавцями й майстрами, порівнювали давні форми із сучасними виробами. Так вони побачили, що традиція не стоїть на місці – вона змінюється разом із людьми, але не втрачає свого коріння. Наступною локацією дослідницької подорожі став Музей Гуцульщини з його інтерактивними залами, де дівчата знайомилися з побутом, ремеслами та звичаями гуцулів, розглядали старовинні речі й намагалися зрозуміти, як вони використовувалися в повсякденному житті.  Вперше в житті дівчата виготовили сирного коника. Спочатку майстриня Оля розповіла про те, що сирна пластика як давнє карпатське мистецтво тісно пов’язане з вівчарством, родинними святами та побажаннями добробуту. Коник у народній культурі символізує силу, рух, витривалість і захист. Теплий сир у руках юних майстринь поступово перетворювався на маленькі фігурки. Потрібно було відчути матеріал, правильно витягнути тулуб, сформувати голову, ніжки, гриву й хвіст. У кожної вийшов свій коник, а у когось зовсім і не коник: веселий, серйозний, стрімкий або трохи казковий. І саме в цю мить приходить розуміння того, щожива спадщина оживає тоді, коли ми торкаємося її власними руками, вчимося у майстрів і створюємо щось своє. А ввечері була цікава вистава від мандрівниць і смаколики, приготовані на вогні. #Small_Centers_of_the_World