Журнал «Артіль» розпочинає серію матеріалів під назвою «Мапа українського анархізму». Ми розповідатимемо про анархістські ініціативи, які існували та існують в різних містах нашої країни. Раніше наша команда вже писала про львівський журнал «Wolny Swiat», а також про житомирських. Сьогодні ми розкажемо про автономних лівих Полтави та полтавського краю. На початку ХХ століття Полтавщина була одним із регіонів, де анархістський рух поширився після революції 1905 року. Йдеться не лише про саму Полтаву, а й про Миргород, Хорол, Лубни та інші села губернії. Анархістські осередки там були доволі невеликими, конспіративними, але доволі радикальними та дієвими. У джерелах згадуються кілька типів організацій. Серед них виділяють анархо-комуністів. У Полтаві діяв гурток «Хлібовольці». Це були послідовники філософії Петра Кропоткіна. Паралельно в місті існувало товариство «Безначальці» - радикальна група,котра організовувала бойові теракти. Згодом у місті виникли осередки анархістської конфедерації «Набат».Вони розповсюджували нелегальну літературу, листівки, проводили таємні зібрання. Особливо активно працювали після революції 1905 року, коли імперія переживала хвилю страйків і селянських рухів.Історик Віктор Савченко пише, що анархісти на Полтавщині намагалися опиратися на образ «козацької волі» та традиції Запорозької Січі. Часто осередки створювали вчителі або студенти. Це свідчить про виразне інтелектуальне коріння полтавського анархізму. На Полтавщині анархізм мав не лише міський, а й сільський характер. У селах виникали мобільні бойові групи та неформальні селянські союзи. Це стало підґрунтям для розширення махновського руху 1918–1921 років. Значна частина селянських низових активістів влилася у РПАУ - Революційну повстанську армію України. Як ми вже згадували, після революції 1917 року в Україні виникла Конфедерація анархістських організацій України «Набат» — найбільша анархістська мережа того часу у світі. Її осередки існували також у Полтаві, Миргороді та Хоролі. «Набат» відкривав чайні клуби, бо анархісти хоч і любили хильнути гіркого пива на свята, та все ж у будні вели тверезий спосіб життя. У Полтаві та Миргороді існували підпільні набатівсткі читальні, де анархісти могли займатися самоосвітою і читати актуальну ліву літературу. На млинзаводі та на залізничних майстернях Полтави діяли робітничі гуртки, а в підвальних редакціях - друкувалися газети та прокламації.У Лубнах промишляли автономні анархістські гуртки, які контактували з ширшими мережами Півдня України. За даними досліджень, у повітових містах Полтавщини формувалися філії «Південного союзу крайніх терористів».Лубни взагалі були більш потужними в політичному плані, ніж Полтава та могли стати центром. В Лубнах діяли українські соціалісти, есери й анархісти. Автономні анархістські бригади Лубенщини створювали свої кооперативи та частіше заробляти кошти в мирний спосіб - торгували зерном, ремонтували техніку, шили взуття та одяг. Як ми вже згадували - анархістський рух був інтелектуальним, гуртки часто засновували вчителі та студенти. В Лубнах було чимало освітніх закладів, тож інтелектуальний анархізм тут мав сильні позиції. А ще у місті Лубни було простіше перевозити нелегальну літературу через залізницю. Тож цілком логічно, що 1905 року створення лубенської республіки розпочали саме анархісти-залізничники. Вони повели мітинг на заводі та сформували загін самооборони вокзалу та прилеглих кварталів, аби російські шовіністи не могли чинити єврейських погромів та мародерства на фоні того, що православна церква агітувала прихожан саботувати революцію і звинувачувала в революції євреїв, а не царя Миколу ІІ, який розпочав тупу війну з Японією. Більш детально та повно про анархістів Полтавщини ви зможете почати у друкованому журналі «Артіль», який вийде у світ вже за пару тижнів! Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів! Допоможи нам фінансово - ми готуємо друкований журнал і це потребує значних витрат. Ось банка моно - https://send.monobank.ua/jar/8GcvpPqfvwОсь карта приват - 5168745611633030