🇺🇦🇬🇧 Підтримка України з боку Великої Британії має двопартійний характер і спирається не лише на політичні рішення, а й на розуміння британським суспільством важливості перемоги України у цій війні.У прямому ефірі BBC з Києва ми говорили про те, чи можуть зміни у керівництві уряду лейбористів вплинути на відносини між Сполученим Королівством і Україною.Українці не стурбовані змінами у британському уряді. Ми завжди мали підтримку і лейбористів, і торі – двох провідних партій Великої Британії. А британський народ справді цінує Україну.В інтересах національної безпеки обох наших країн – забезпечити перемогу України у цій війні.Я вдячний прем’єр-міністру Кіру Стармеру, який провів чудову роботу, і сподіваюся, що новообраний лідер Лейбористської партії та майбутній прем’єр-міністр Ендрю Бернем продовжить цю політику.Підтримуючи Україну, Британія підтримує саму себе. Саме Великобританія була флагманом підтримки – від NLAW до танків Challenger і ракет Storm Shadow. Це наш ключовий стратегічний партнер.Ми дуже вдячні за цю підтримку. І я не очікую жодних змін у зовнішній політиці Великої Британії щодо України.https://youtu.be/WjCRJL0MYSk
Російський олігарх як передвісник змін?Видання The Economist, яке я ціную вже десятиліття, опублікувало матеріал російського олігарха Андрія Мельниченка, винісши його фото на обкладинку із заголовком: «Людина, яка змінить Росію».Навіщо це інтерв’ю самому Мельниченкові і чому він витратив понад 60 годин на розмови з журналістом Аркадієм Островським – мені абсолютно зрозуміло.Підсанкційний мільярдер епохи путіна, квантовий фізик за освітою, який, як і більшість російських олігархів, заробив свої статки не на штучному інтелекті чи квантових комп’ютерах, а на експлуатації природних ресурсів, отримав унікальну можливість позиціонувати себе в одному з найавторитетніших світових видань як голос розуму.Він пише про чотири сценарії майбутнього росії: хаос, васальну залежність від Заходу, васальну залежність від Китаю або перетворення на Північну Корею. Як і путін, він говорить про необхідність збереження російського суверенітету – можливо, іншими словами, але в межах тієї самої логіки.Право The Economist – вирішувати, кого виносити на обкладинку і які заголовки давати. Моє право як читача – оцінювати прочитане.Особистість самого Мельниченка мене мало цікавить. Хіба що мати в нього українка, а він сам – як ілюстрація російської еліти: десятиліттями жив у Швейцарії, зрідка навідувався до росії між подорожами на своїй суперяхті, а тепер розмірковує про її майбутнє.Але поява цього матеріалу, як і його подальше жваве обговорення з головним редактором The Economist у подкасті The Insider, мене не розізлила. Вона мене розчарувала.Не тому, що я очікую, ніби Мельниченко здатен змінити росію. Це навряд чи серйозно розглядає хоч хтось.Розчаровує інше.У всьому матеріалі практично немає місця найбільшій трагедії сучасної Європи – злочинній війні росії проти України. Немає розмови про мільйони зламаних доль, про пролиту кров, про зруйновані міста, про відповідальність. Немає морального виміру. Немає навіть натяку на каяття чи докори сумління.Те, що там майже немає критики путіна, ще можна пояснити. Страхом. Та й навряд чи подібне інтерв’ю взагалі було б можливим без мовчазної згоди російської влади.Найбільше ж розчаровує інше – чергове нерозуміння природи сучасної росії.Як людина, яка багато років працює у сфері realpolitik, скажу просту річ: аморальність і цинізм зрештою руйнують особистостей, суспільства і держави.Не варто їх легітимізувати.P.S. Oliver Carroll, I fully share your take.
Перші підсумки саміту НАТО. Загальна картина виглядає позитивно.Те, як зараз розвиваються події, не відповідає очікуванням путіна. Ні до Анкориджу, ні після нього. Він втратив момент.Справді великий результат – Президент США дав зелене світло на надання Україні ліцензій для виробництва ракет до систем Patriot. Це стратегічне рішення, яке відкриває для нас нові можливості.Але такі рішення потребують часу. Росія й надалі зберігає значні можливості для повітряних ударів, насамперед завдяки балістичним ракетам. Саме тому Україні терміново потрібні додаткові системи протиракетної оборони.Важливо й те, що союзники по НАТО підтвердили багатомільярдну підтримку України – як у вигляді озброєння, так і фінансової допомоги.Водночас не варто говорити про переламний момент. Це війна на виснаження. Воєнні цілі кремля не змінилися.Тому відповідь має бути одна: ще сильніший тиск на росію. Додаткові санкції, посилення військової підтримки України, зміцнення єдності між США та НАТО. Американці й союзники мають залишатися в грі, а росія – втрачати гроші, ресурси й можливості продовжувати війну. https://youtu.be/tjNOWxA1His
85 років тому завершився союз гітлера і сталіна. Друга світова війна прийшла на більшість територій сучасної України. На Заході довго говорили, що росіяни боролись з нацистами і це було індульгенцією москви. Нацист путін заявляв, що більшовицька СРСР перемогла б і без України, пропагуючи тим самим "можем повторіть" і брешучи про фашистів в Україні. А його брехлива теза про «один народ» передбачала, що це виключно російський народ, який один із переможців у війні. Правда таки виграла – змова більшовиків і нацистів за пактом молотова-Ріббентропа, спільний парад фашистів і совєцьких військ у 39-му, 9 млн загиблих українців, війська союзників, які спільно кували перемогу, національно-визвольний рух ОУН-УПА, який боровся і проти нацистів, і проти більшовиків за власну державу, стали очевидними. Нацисти і більшовики принесли неймовірні трагедії нашому народу, москва та кремль продовжують цю справу. Але ми вистояли. Ми перемогли. Їхні спадкоємці знову прийшли на нашу землю. Перемогли тоді – переможемо і зараз.
Вдячний єврокомісару з оборони Андрюсу Кубілюсу за зібрання високої групи з безпеки в Брюсселі. Кубілюс чітко визначив, що треба робити для України, і оприлюднив позицію ЄС у Financial Times. Розпочав свою доповідь з інформації про ракетно-дронову атаку на Україну, яка очікується в наступні 24–48 годин. Це є відповіддю путіна на пусті розмови про переговори і про те, хто буде представляти ЄС на них. Але були так звані переговори зі США, і вони закінчилися, не розпочавшись.Перше. Виробництво і постачання систем протиповітряної оборони та отримання Україною допомоги для виробництва власної далекобійної зброї і балістичних ракет – топ-пріоритет. ЄС дав для цього чимало, проте слід усвідомити, що цього недостатньо. Саме тому генеральний секретар НАТО Марк Рютте запропонував виділяти 0,25% ВВП країн-членів Альянсу на оборону, і це рішення потребує ухвалення в тій чи іншій формі.Друге. Європейський оборонний союз стане справжньою силою тільки з Україною. Це визнають усі. Як і те, що це є ще одним суттєвим аргументом для членства України в ЄС.Третє. Щодо членства в ЄС. Позиція однозначна – повноправне членство. Тому очікуємо відкриття першого переговорного кластера (Орбана, який блокував, немає – будемо бачити, чи новий не з’явиться). Щодо пропозиції канцлера Німеччини Фрідріха Мерца – вважаю, що з нею треба працювати. І серйозно працювати. До моменту повноправного членства отримати всі можливі інструменти впливу. Треба зайти в кімнату, де приймаються рішення ЄС. Вже зайти, доки політичний ландшафт в ЄС це дозволяє.
Путін не шукає миру. Він шукає паузу.Кремль не зацікавлений у реальних переговорах. Для путіна будь-яка дипломатія – це інструмент затягування часу, тиску на Захід і спроба послабити єдність Європи.Не варто недооцінювати цього воєнного злочинця. Він не дурень. Він – агент кдб, який десятиліттями працював із маніпуляціями, страхом і слабкістю своїх опонентів. Путін завжди перевіряє: перед ним сильний партнер чи той, кого можна переграти.Саме тому питання сьогодні не в тому, хто буде потенційним перемовником від ЄС. Питання в іншому: чи здатна Європа говорити з росією мовою сили та єдності.Сьогодні росія посилює погрози країнам ЄС і НАТО, бо програє війну. Кремль намагається залякати європейські суспільства, щоб послабити підтримку України. Але безпека Європи напряму залежить від нашої перемоги.Путін не готовий до компромісів. Він готовий прийняти лише капітуляцію України, а фактично — і капітуляцію Європи. І це повинні усвідомити всі наші партнери. Європа буде в безпеці лише тоді, коли Україна виграє цю війну.https://youtu.be/EeUbf6HnjhY
З усією повагою до численних експертних думок щодо очікуваних подальших атак росії. Теза про те, що ворог намагається нас залякати – мабуть, найпоширеніша і найочевидніша.Але правда набагато жорсткіша: путін хоче нас не залякати. Він хоче нас убити. Його плани щодо знищення України залишаються незмінними роками.Провал у війні проти нашої держави став для путіна та його нацистсько-рашистської кліки прямою фізичною та політичною загрозою. Саме тому кремлівський диктатор не бачить для себе іншого виходу, окрім ескалації.У його мафіозній країні під керівництвом кдб сьогодні все працює проти нього. Цивільна економіка повністю провалена. Вона вже стала могилою для будь-яких російських перспектив на десятиліття вперед. Внутрішня політика тріщить по швах. Навіть зазомбований натовп починає усвідомлювати, що «цар не справжній». Геополітика перетворилася на фіаско. Китай фактично приєднав до себе росію, а решта її «союзників» – Іран, Венесуела, Сирія та залишки СНД – це компанія, яку путін здав, наче совєтську склотару.Натомість по всій росії вже поширюється сморід трупної гнилі її імперського режиму.Путін завжди програвав Україні. Він програв нам у 2004-му, програв у 2014-му і остаточно програв у 2022-му.Ми зобов’язані виграти цю війну. Але виграти не через ілюзію самозаспокоєння, а через повну мобілізацію всіх наших сил, залізну стійкість та абсолютну віру в нашу Перемогу.
Путін через ушакова заявив, що росія виходить із переговорів з Україною та США, доки Україна не погодиться віддати свої території. У відповідь Трамп через Рубіо заявив, що США як посередник не мають наміру витрачати час на переговори без результату.По-перше, неможливо вийти з переговорів, яких фактично не було. Але цілком можна оголосити про завершення спеціальної переговорної операції кдбшника путіна. Саме це, схоже, і сталося.Частину цілей цієї операції росія досягла:– втягнула США у процес;– демонструвала США образ росії як “партнера”;– відтермінувала санкції;– не допустила нового пакета допомоги Україні з боку США;– сіяла розбрат між США та ЄС;– намагалася відсунути Європу від переговорів щодо найжахливішої війни на європейському континенті з часів Другої світової;– і, зрештою, отримала зустріч на Алясці – з духами Анкоріджа та його домовленостей.Основної мети росія не досягла: змусити Україну капітулювати під тиском адміністрації США.США очікувано не змогли завершити дев’яту війну росії проти України ні за 24 години, ні за 16 місяців.Роль посередника є прийнятною для росії, але неприйнятною для тих, хто справді прагне реального і довготривалого миру в Україні.Натомість роль лідера, який захищає насамперед власні інтереси національної безпеки США через захист міжнародного права – яке поки що існує хоча б на папері – і через примушення росії, як і будь-якого іншого агресора, до миру, є для Сполучених Штатів єдино правильною.Лідер не умиротворює агресора і не тисне на жертву. Лідер тисне на агресора і приносить справедливий мир жертві.США разом із ЄС можуть стати такими лідерами.Лише тоді почнуться справжні, а не уявні переговори. І лише тоді ця війна буде завершена, а інші війни – відвернуті.
Завершився 18-й Київський Безпековий Форум у Києві. Два дні відвертої розмови про те, що сьогодні визначає майбутнє України і всього вільного світу: перемогу у війні, зброю, гарантії безпеки, НАТО, Європейський Союз, ядерну безпеку, стійкість держави, міст та енергетики. Цьогорічна тема Форуму – "Морок чи світанок: чи є світло попереду?" Для України це не абстрактне питання. Світло попереду є тоді, коли за словами стоять рішення. Коли солідарність має силу. Коли підтримка вимірюється зброєю, фінансами, санкціями, політичною волею і чітким розумінням: Україна сьогодні захищає не лише себе. Дякую всім друзям України, які були з нами у Києві. Принцу Гаррі, Президенту Анджею Дуді, Адміралу Джузеппе Каво Драґоне, Генералу Шону Кленсі, представникам наших союзників, військовим, ветеранам, дипломатам, експертам, нашим виробникам сучасної зброї, журналістам і всім, хто працює для української перемоги. Головний висновок Форуму: безпека України – це безпека Європи і вільного світу. Ми вистоїмо. Ми переможемо.
Ціни на нафту, як і очікувалося, злетіли в космос далеко за 100 доларів. Росія банкує. «Велика сімка» нервує і використовує стратегічні резерви нафти для подолання шоку. Ціни на заправках у США, як і падіння акцій, прямо впливають на політичні рейтинги в Сполучених Штатах i майбутні вибори до Конгресу.Кількість використаних ракет Patriot за декілька днів війни з Іраном перевищила річний обсяг їх виготовлення та дорівнює кількості, яку Україна використала за всю зиму при в рази вищій інтенсивності обстрілу України.Росіяни активно порівнюють так звану «спеціальну військову операцію» з американською major combat operation і разом з Китаєм повчають міжнародному праву.Іран обрав нового аятолу – сина вбитого Хаменеї, чітко демонструючи не просто продовження курсу, але й підтверджуючи джихад. Син має помститися за батька, а не вести перемовини з тими, хто його ліквідував – ось логіка. Тиждень тому саме так прогнозував і очікував щодо обрання нового керівника Ірану.Для світу наслідки бачимо - турбулентність набуває все більшого розмаху. Китай не є прямим вигодонабувачем, оскільки втратив дешеву нафту з Ірану, а його торгівля і значні інвестиції в країнах Перської затоки під ризиком.А ось підлеглі сусіди Китаю – росіяни – вже бачать шанс на відновлення рівноправ’я і великого заробітку. Тобто росія отримала додаткові гроші для фінансування війни проти України і надає розвідувальну допомогу Ірану проти США (що в Штатах начебто не помічають).Значний дефіцит засобів протиракетної оборони призводить як до їх здорожчання, так і до зменшення поставок для захисту України.Єдиний плюс – український досвід боротьби з іранськими дронами вкрай став затребуваний американцями і не тільки. Наші вороги використовують війну США як прецедент у легітимізації агресії проти України.Зміни режиму і, відповідно, стабілізації Близького Сходу не спостерігається. Далі будуть політичні наслідки для урядів ЄС через високі ціни на енергоносії і гучніші голоси проти фінансової підтримки України.І з цим всім нам треба далі боротись, щоб Україна встояла. Іншого варіанту не існує.Тому – 90 млрд, заблокованих Орбаном, ми повинні однозначно отримати; разом з ЄС стати частиною плану з подолання енергетичної кризи; готуватися до наступної зими; прийняти законодавство для продовження фінансової підтримки України МВФ і іншими кредиторами; активно працювати над членством України в ЄС; зайняти місце за столом нової архітектури безпеки з власним досвідом, зброєю і дронами; тримати єдність з ЄС щодо миру тільки тоді, коли Європа разом з Америкою (яку треба далі втримувати) і Україною мають одну спільну позицію; навести лад з матеріальними і людськими ресурсами в оборонці і всім, підкреслюю, всім тримати український стрій.
TGLIST.COM.UA
