- Ти залишишся на колінах, демоне, і ще дякуватимеш мені за те, що я тебе там тримаю. Зі скиглив - і це був приємний звук, поки його хвіст обвивав голу ногу Віктора. Що ж, це був мій вихід. Я поклав долоню на поперек Віктора, вбираючи його тепло. О, Боже, який він був міцний. Вільною рукою я підібрав його довге волосся, тримаючи його, наче віжки, і вже змащеними пальцями рушив нижче. - Щойно ти будеш усередині, Адаме, ти замреш і не рухатимешся, - наказав Віктор. - Стривай, що? - Ти хочеш сказати стоп-слово? - Ні, я... ні. - Я просто не був упевнений, що маю достатньо самоконтролю, щоб стриматися, коли він буде моїм. Я спробую. Якщо вони можуть це зробити, то я точно зможу. - Я впораюся. Ти в моїх руках. Тобто... я справді тримаю тебе. Прямо тут. Під собою. - Гола дупа Віктора. Повністю моя. Чи я взагалі все роблю правильно? - Насправді, я ніби... мабуть, не дуже справляюся? - Кінчай думати і починай трахати, - хмикнув Зі. - Так, гаразд. Віктор розвернувся в талії, перехопив мою руку і притиснув її до своєї пружної сідниці. - Я бачу, наскільки ти готовий. Відпусти себе, Адаме. Будь вільним зі мною, я зроблю решту. "Готель SOS: Розкіш, за яку варто померти" Адам Векс