- Благаю! - Вона благає про милість, м’яке скиглення зривається з її тремтячих губ, поки я насолоджуюся її агонією, смакую видовище її тремтячого, бездоганного тіла. Чорт забирай, вона занадто гарна для цього світу. Занадто чиста для темряви, яка поглинає нас усіх. Я маю на увазі, хто дозволить справжньому, реальному янголу ходити серед нас, розбещених грішників? І настільки вразливою? Це майже смішно. Але дивлячись на неї зараз, я не можу позбутися спотвореного почуття задоволення. Її вогняні пасма прилипли до блідої, просоченої дощем шкіри, підкреслюючи кожну витончену лінію та кут її тіла. Я посміхаюся із задоволенням, знаючи, що вона моя, і я можу робити з нею все, що забажаю, - вона зв'язана і викрита переді мною. Її колись ідеальна шкіра зіпсована синцями та порізами від боротьби з кайданами, що лише додає спотвореного задоволення, яке я отримую, спостерігаючи за її стражданням. ... Але цей милий янгол полонив мене. Вона зачарувала мене своєю ефірною красою та витонченою натурою. Як я міг залишити її саму? Моє серце калатає від хвилювання при одній лише думці, що вона може опинитися в небезпеці. Що, якби я просто пішов, і з нею щось трапилося? Сама ця думка викликає тремтіння по моїй спині. Я уявляю, як їду на північ і раптом чую по радіо, як постраждала красива, потойбічна жінка, а потім дізнаюся, що це вона. А якби я забрав її з собою, я міг би запобігти такій трагедії.Тож, ось ми тут. "Блаженство" Д. Дж. Кріммер