Я щиро сподіваюся, що це не вважається переслідуванням. Після того, як я обережно пояснив хлопцям, що наша омега явно пережила проблему у своїх минулих стосунках, яка зробила її полохливою, ми вирішили дати їй простір. Однак я виявляю, що чекаю, поки вона вийде з Бібліотеки після закриття.Мій альфа — надто захисний придурок, і я застукав себе на тому, що йшов сюди, замість того, щоб піти до "Dandy Stuff" купити ще ручок для офіціантів, як я обіцяв.Кроки позаду змушують мене обернутися. Кроки раптово зупиняються. Сет.– Ти лицемір! – кричить він і тикає пальцем, підстрибуючи на пальцях, як надто збуджене щеня.– Господи, Сет, ти не міг би не кричати, – відповідаю я, стиснувши зуби.– "Дозволь їй бути," – сказав ти, "Їй потрібен простір," – сказав ти. І тепер ти тут? – Його обличчя було б сповнене недовіри, якби я не бачив грайливого блиску в його очах. Живучи з кимось п'ять років, ти справді розумієш їхні настрої, і Сету байдуже, що я тут, хіба що для того, щоб підколоти мене через це. Ще одна пара кроків праворуч від мене. Коннор.– Ну, приємно бачити, що вся наша зграя на одній хвилі. Ось тобі й особистий простір, – каже він, засовуючи руки в кишені. Бічні двері бібліотеки відчиняються, і Каллі виходить, від чого моє серце стискається. "Зграя Затишку" Вероніка Самек.