Я дуже вибачаюся, але саме зараз працюю над книгою і мене прям дууууже хочеться поділитися з вами цим уривком. Тут немає спойлерів, але це чуттєвий уривок, і вам ще більше захочеться цю книгу.😈Мені сниться Воланд, який притискає мене до грудей. Він просить пробачення, повторюючи слова знову і знову. Каже, що намагався зробити висновки. Він каже, що став упередженим, коли справа стосується мене. З якоїсь причини, яку він не може зрозуміти, він не може бачити, як я страждаю, і цей інстинкт завжди рятувати мене від смерті, болю і сліз є його слабкістю. Він тренує себе ігнорувати це. Саме це він намагався зробити сьогодні. Це повинно було зробити його твердішим, сильнішим - нагадати йому, хто він є. Він сподівався, що зможе дивитися на мої страждання і залишатися байдужим, можливо, навіть посміятися з цього. Він диявол, чи не так? Нам обом слід це пам'ятати. Але він не зміг, каже він, його слова плутані і злі, його дихання гаряче. Йому це не вдалося, і тепер йому доведеться докласти ще більше зусиль, щоб зробити себе несприйнятливим до моїх лихих чар. Бо він мусить. Бо одного дня йому доведеться змусити мене страждати гірше, ніж будь-коли, і як, скажіть на милість, він це зробить, якщо мої сльози ранять йому саму душу? Знову і знову він просить пробачення. Пробач за мій біль. Пробач за волосся. Він так його любив. Воно відросте, але він буде сумувати за ним. Воно таке прекрасне. Він каже мені, що не витримав. [...]Він не повинен був цього робити. Він картає себе за слабкість, за те, що піддався дурним інстинктам, які нічого не значать. Він мав би дозволити мені страждати, бо я б все одно не померла. Він подбав про це. Але мені було так боляче, і це його зламало. Він каже, що наступного разу буде сильнішим. Він дозволить мені страждати від наслідків мого дурного вибору [...] Коли він зупиняється, то зітхає з виснаженим жалем. - Ти занадто горда, - каже він, - і ця гордість стане твоєю погибеллю. - А знаєш, що ще? Вона стане і моєю погибеллю. - Ти будеш моєю погибеллю. "Диявольська погибель" Лейла Фей